Жуковський Герман Леонтійович
ЖУКО́ВСЬКИЙ Герман Леонтійович (31. 10 (13. 11). 1913, м. Радивилів, нині Рівнен. обл. — 13. 03. 1976, Київ) — композитор, педагог. Народний артист УРСР (1973). Сталінcька премія (1950). Член СКУ. Урядові нагороди. Закін. Київську консерваторію (1937, кл. фортепіано К. Михайлова; 1941, кл. композиції Л. Ревуцького). 1941–44 — диригент Полтав. опери; 1951–58 — викладач консерваторії, водночас муз. училища ім. Р. Ґлієра. Від 1967 — заступник голови правління СКУ. 2000 у Рівному засн. Обл. мист. премію ім. Ж.
Додаткові відомості
- Основні твори
- опери — «Марина» (лібрето В. Дяченка за поемою Т. Шевченка, 1939), «Честь» (лібрето Г. Плоткіна та Г. Жуковського, 1947), «Від щирого серця» (лібрето В. Багмет і А. Коваленкова за романом Є. Мальцева, 1951), «Перша весна» (лібрето В. Багмет, перекл. М. Рильського, 1959); моноопера «Дружина солдата» (лібрето Л. Ошаніна і В. Багмет, 1967); балети — «Ростислава» (за мотивами нар. легенд, 1956), «Лісова пісня» (лібрето М. Габовича за драмою Лесі Українки, 1961), «Дівчина і Смерть» (лібрето А. Щербака за творами М. Горького, 1971); вокал.-хореогр. — поема «Мрії поета» (1963); вокал.-симф. — кантати «Слався, Вітчизно моя» (сл. П. Глазового), «Свято в Карпатах» (сл. М. Стельмаха; обидві — 1949), «Дніпро шумить» (сл. П. Тичини, 1957), хор. симф. «Живи і пам’ятай» (1976); для симф. оркестру — танц. сюїта «Карнавал» (1967), Камерна симф. (1972); хори, романси, пісні, музика до фільмів.
Рекомендована література
- Черпухова К. Співець сучасності // Мистецтво. 1963. № 6;
- Данькевич К. Г. Л. Жуковский // Сов. музыка. 1963. № 11;
- Майбурова К. Герман Жуковський // Музика. 1973. № 5;
- Юферова З. Две оперы Германа Жуковского // Муз. жизнь. 1975. № 2;
- Майборода Г. Спогади про друга // Музика. 1983. № 5;
- Давидова О. Ще одне прочитання // Там само. 1988. № 1;
- Її ж. Балет Г. Жуковського «Лісова пісня» // УМ. 2004. Вип. 33.
Завантажити статтю
Людина 
