ЖУПА́НИН Степан Ілліч (18. 01. 1936, с. Іршава, нині місто Закарп. обл. — 07. 01. 2005, Ужгород) — поет, педагог. Доктор педагогічних наук (1996), професор (1997). Член НСПУ (1974). Літ. премія ім. Лесі Українки (1994). Закін. Ужгород. університет (1959). Учителював. 1963–69 та від 1974 — в Ужгород. університеті: 1982–87 — завідувач кафедри гуманітар. дисциплін, 1987–92 — каф. педагогіки, психології та методики викла­да­н­ня; від 1993 — у Закарп. ін­ституті післядиплом. пед. освіти (Ужгород): 1996–2005 — професор кафедри педагогіки і психології та сусп. дисциплін. Автор зб. поезій для дітей «Бджілка» (1959), «Сестрички-смерічки» (1962; обидві — Ужгород), «Світле озерце» (К., 1975), «Вівчарик» (1980), «Смерековий край» (1985; обидві — Ужгород), «Лісовий світанок» (К., 1986), «Рас­свет» (Москва, 1987), «На високій полонині» (Уж., 1993); загадок і казок — «Сто загадок» (1993), «Чому плакала зозуля?» (1994), «Моя абетка» (1997; усі — Ужгород); укладач читанок для молодших школярів «Сонячний світ» (1972), «З чого починається Вітчизна» (1987; обидві — Ужгород), «Верховиночка» (Уж., 1998; К., 2003). Низку віршів Ж. поклали на музику А. Кос-Анатольський, Д. Задор, Л. Дичко, Б. Фільц. Окремі його твори пере­кладено рос., чес., словац., болгар., нім. мовами.