Журавель Антон Миколайович
Визначення і загальна характеристика
ЖУРАВЕ́ЛЬ Антон Миколайович (18. 07, за паспортом — 01. 08. 1934, с. Кропивня Новоград-Волин. р-ну, нині Житомир. обл.) — живописець і письменник. Член НСХУ (1993). Навч. у Моск. заоч. нар. університеті мистецтв (1960–63). Працював оформлювачем на Житомир. взуттєвій ф-ці (1963–65), Терноп. побут. комбінаті (1981–85). Учасник обл., всеукр. мистецьких виставок від 1958. Персон. — у Тернополі (1981, 1986, 1990, 1995, 1997–99, 2001), м. Кременець (Терноп. обл., 1982), Львові (1982), Києві (1988). Автор реаліст. пейзажів Волині, Полісся, Тернопілля, Грузії, а також портретів. Оформив Музей В. Леніна у Терноп. палаці піонерів (1975–80), Музей нар. театрів області у Терноп. муз.-драм. театрі ім. Т. Шевченка (1980–81). Окремі роботи зберігаються у Терноп. краєзнав. музеї, Музеї-бібліотеці Лесі Українки в Сурамі (Грузія). Автор кн. «Сповідь Українця», «Жар-попіл Кропивенського козацького славетного краю» (обидві — 1998); зб. поезій «Написано серцем» (1998), «З вершин солодких і низин болючих», «Ужинок душі веселика» (обидві — 2003; усі — Тернопіль); низки статей на екол. тематику в періодиці.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Тарасова верба», «Доля України», «Моя Україна, жива Україна», «Чорнобильський хрест України», «Вечір в Україні», «Уроки закінчені», «Кропивенські далі», «Доля митця народу», «Козацька балада», «Українська пісня», «Велика Леся Українка», «Хортиця», «Стежками України», «Тарасова верба» (1965), «Доля Вітчизни» (1980), «Тополя» (1982), «Вітчизна», «Кавказ. Телавський округ» (обидва — 1986), «Ріка Сервет» (1987), «Тетерівські далі», «Доля» (обидва — 1988), «Український степ» (1990); портрети — «Б. Тен» (1978), «В. Сосюра» (1985), «А. Малишко» (1986), «Галичанка» (1987), «Україна за словами Т. Шевченка» (1994).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 