Журіна Ірина Михайлівна
ЖУ́РІНА Ірина Михайлівна (28. 08. 1946, Харків) — співачка (сопрано), педагог. Нар. арт. РФ (1993). Закін. Харків. інститут мистецтв (1971; кл. А. Юкеліс). Відтоді — солістка Харків. театру опери та балету ім. М. Лисенка, 1976 — 2001 — Великого театру в Москві. Від 2001 — проф. Держ. академії слов’ян. культури (Москва). Володіє «сріблястим», ніжним та рухомим голосом лірич. забарвлення. У концерт. репертуарі — твори укр., рос., зарубіж. композиторів, українські народні пісні. Гастролі в багатьох країнах Європи, США, Японії, Австралії. Брала участь у записі дисків: «Співає Ірина Журіна» (Росія, 1979, 2 диски), «Кощій Безсмертний» (Німеччина), «Золотий півник» (Японія, 2001), «Юдиф» (Росія). Випустила зб. «Романсы, вальсы, русские народные песни из репертуара Ирины Журиной» (Москва, 2008).
Додаткові відомості
- Основні партії
- Снігуронька, Марфа («Снігуронька», «Царева наречена» М. Римського-Корсакова), Іоланта (однойм. опера П. Чайковського), Антоніда, Людмила («Життя за царя», «Руслан і Людмила» М. Глінки), Джільда, Віолетта («Ріґолетто», «Травіата» Дж. Верді), Розіна («Севільський цирульник» Дж. Россіні), Норіна, Лючія («Дон Паскуале», «Лючія ді Ламмермур» Ґ. Доніцетті), Церліна («Дон Жуан» В.-А. Моцарта).
Рекомендована література
- Александров А. Ирина Журина // Муз. жизнь. 1977. № 5;
- Цыпин С. Успех нашей землячки // КЗ. 1977, 24 мая;
- Юферова З. На сцене — Ирина Журина // Там само. 1982, 11 дек.;
- Малеина О. Есть еще и мечта // ТЖ. 1982. № 16;
- Ончурова Н. Солистка Большого театра // Муз. жизнь. 1986. № 10.
Завантажити статтю
Людина 
