Е́БЕРТ Макс (Ebert Max; 04. 08. 1879, м. Стендаль, Німеч­чина — 15. 11. 1929, Берлін) — німецький археолог. Член Всеукр. археол. комітету ВУАН. Студіював германістику й історію в Ін­нсбруці, Гайдельберзі, Галле та Берліні. 1906–14 — науковий спів­робітник Берлін. музею; 1922–24 — проф. Кеніґсбер. і Ризького університетів; 1927–29 — Університету Фрідріха-Вільгельма у Берліні. 1907–13 досліджував тер. Ольвій. держави. Впродовж балки, що з Пн. спускалася до Дні­пров.-Бузького лиману (нині на її схилах роз­таш. с. Яселка), та навколо с. Марицине (нині с. Матросівка; обидва — Очаків. р-ну Микол. обл.) роз­копав кілька поселень і 9 невеликих курганів (здебільшого пограбованих). В одному із курганів виявив кремін­ні знаря­д­дя праці, посуд, похова­н­ня людей 16–15 ст. до н. е.; в ін. роз­копах — бронз. дзеркальце, заліз. ніж, дві половинки камʼяної форми для лиття бронз. бляшок у ви­гляді голови лева, наконечники для стріл, заліз. меч, горит із дерева й шкіри, панцир і щит та ін. Аналог. предмети зна­йшов у ході дослідж. поселе­н­ня побл. с. Велика Корениха (нині у межах Миколаєва). Ці археол. знахідки описав у працях «Ausgrabungen auf dem Gute Maritzun, Gouv Gherson, Süd Russland» («Роз­копки у маєтку Марицин, Херсонська губернія, Пів­день Росії») // «Prahistorisch Zeitschrift», 1913, Bd. 5, «Ausgrabungen den Gorodok Nikolaewka am Dnepr Gouv Gherson» («Роз­копки у місті Миколаєві на Дні­прі Херсонської губернії») // там само, Heft 1/2. Серед ін. робіт — «Südrußland im Altertum» («Старожитності Пів­ден­ної Росії», Бонн; Ляйпциґ, 1921), на яку В. Данилевич опублікував ґрунтовну рецензію у «Записках Історично-філологічного від­ділу ВУАН» (К., 1925, кн. 5).