ЕВТАНА́ЗІЯ (від грец. εὖ — добре, υάνατοζ — смерть) — навмисне по­збавле­н­ня життя без­надійно хворої людини з метою припине­н­ня її страж­дань. Е. роз­глядають у філософії, мед. та юрид. деонтології, практ. етиці. У рамках антич. філософії про­блему Е. насамперед повʼязували з пита­н­ням про добровіл. суїцид. Стоїки вважали, що для мудреця жити від­повід­но до законів природи — бути здатним своєчасно від­мовитися від життя, навіть у роз­квіті сил. Для епікурейців заподія­н­ня Е. також було необхід. елементом гармоній. життя, в якому існує можливість піти у небу­т­тя тоді, коли реальність не приносить насолоди. Право роз­поряджатися влас. тілом і жи­т­тям (отже, право одноосібно вирішувати пита­н­ня про Е.) належить до загальнолюдських. Від­повід­не ставле­н­ня властиве сх. цивілізац. традиції (низка реліг. ритуалів в Індії, кодекс самураїв Бусидо тощо). Гол. аргумент прихильників Е. полягає в тому, що життя можна вважати благом і цін­ністю тільки за умов пере­ваги задоволе­н­ня й насолоди над страж­да­н­нями та ви­пробува­н­нями. У сучас. біо­етиці та медицині під Е. ро­зуміють сприя­н­ня без­боліс. по­збавлен­ню життя без­надійно хворих за їхнім влас. бажа­н­ням. Виділяють Е. активну (позитивну) — за­стосува­н­ня актив. дій для при­скоре­н­ня смерті хворого з без­надій. про­гнозом на остан. стадії хвороби; а також пасивну (негативну) — від­мова від заходів, спрямов. на під­трима­н­ня життя хворого (ди­станазія); припине­н­ня ди­станазії — ортоназія. До самої ідеї Е. негативно ставляться у християнстві, вважаючи дар життя неоцінен. благом, який людина повин­на викори­стати до кінця (навіть муки й страж­да­н­ня є необхід. складовою досвіду на шляху до Господа). Історія філос. і реліг.-богослов. думки ре­презентує широкий спектр під­ходів — від ви­зна­н­ня самогубства злочином до проголоше­н­ня необхідності самогубства лише за певних об­ставин. Очевид. залишається факт, що практ. аспекти викори­ста­н­ня права людини на Е. потребують ретел. правового опрацюва­н­ня. У деяких країнах (напр., у Нідерландах, 23-х штатах США) ухвалено закони, які припускають за­стосува­н­ня Е. Водночас у США існують сер­йозні про­блеми, повʼязані із практикува­н­ням актив. Е. (резонансна справа лікаря Дж. Кеворкяна). На тер. Швейцарії працює клініка-го­спіс, яка пропонує заходи Е. (комплекс смертел. інʼєкцій). За чин­ним кримінал. законодавством України Е. не є правомірною; однак фактично ви­знається пасивна Е., за якої пацієнт може скори­статися правом від­мови від лікув. заходів, що не тягне від­повід­альності для лікар. персоналу. По­збавле­н­ня життя за згодою потерпілого — злочин, перед­бачений ст. 94 Кримінал. кодексу України; якщо так вчинено без згоди хворого, це кваліфікують як нена­да­н­ня допомоги хворому мед. працівником, що при­звело до тяжких наслідків для потерпілого (ч. 2 ст. 113 Кримінал. кодексу України).