Едельштейн Яків Самуїлович

ЕДЕЛЬШТЕ́ЙН Яків Самуїлович (16(28). 08. 1869, містечко Балаклія, нині місто Харків. обл. — 22. 01. 1952, Ленінград, нині С.-Петербург) — геолог, геоморфолог, географ. Доктор геол.-мінерал. н., проф. Заслужений діяч науки РРФСР (1936). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. університет (1894). Провадив 1896–1903 геол. дослідж. на Далекому Сході (Сіхоте-Алінь, Маньчжурія, Пн. Китай; Золота медаль Рос. геогр. товариства), на Памірі. 1901 здійснив навколосвітню подорож. 1904–07 працював консерватором у Геол. музеї С.-Петербур. АН, за дорученням якого вивчав палеозой. відклади Гірської Бухари (нині Узбекистан; за працю «Верхнепалеозойские слои Дарваза», яка вийшла 1908, у 1912 Рос. геогр. товариством нагородж. медаллю ім. М. Пржевальського). 1908–49 — у Всесоюз. н.-д. геол. інституті (засн. на базі Геолкому–Центр. н.-д. геол.-розв. інституту; Ленінград). Будучи його співробітником, займався геол. дослідж. у Мінусин. улоговині та прилеглих р-нах Кузнец. Алатау, Зх. і Сх. Саяну. Е. вперше узагальнив особливості геол. будови Зх.-Сибір. низовини, низка його праць присвячена геоморфології (фундатор рад. школи), а також четвертин. геології. Водночас 1930–38 — вчений секр., ред. «Известий», від 1947 — чл. президії (дійс. чл. став після далекосхід. експедицій) Геогр. товариства. Один із засн. Вищих геогр. курсів (1916) та на їх основі Геогр. інституту (1918) в Петрограді (нині С.-Петербург). 1924 після приєднання Геогр. інституту до Ленінгр. університету Е. став деканом геогр. ф-ту, потім тривалий час був дир. Геогр.-екон. НДІ при ньому, 1944–49 очолював кафедри геоморфології та заг. геології. Під час 2-ї світової війни керував укладанням геоморфол. карти Уралу. Гол. ред. «Большого советского атласа мира» і зб. «Советская геология». Автор першого в СРСР університет. курсу «гляціологія». 31 березня 1949 заарешт. у т. зв. краснояр. справі, 28 жовтня 1950 засудж. до 25-ти р. виправно-труд. таборів. Помер у тюрем. лікарні. Реабіліт. 1954.

Завантажити статтю