Ейстеррайхер Зепп

Визначення і загальна характеристика

ЕЙСТЕР­РА́ЙХЕР Зепп (Österreicher Sepp; справжнє — Брайнін Леєр (Борис) Львович; ін. псевд.: Natalie Sinner, Berthold Brandt, Klara Peters; 10. 08. 1905, Миколаїв — 11. 03. 1996, Ві­день) — письмен­ник, пере­кладач, громадсько-культурний діяч Австрії та Росії. Член СП СРСР (1959). Студіював нім. філологію, гео­графію та медицину у Віден. університеті (1927–32; ступ. д-ра філології 1934). Дебютував 1922 у Відні зразками малої прози на сторінках період. вид. «Der Tag» («День»). 1925–26 був спів­ред. віден. г. «Gottlose Jugend» («Без­божна молодь»). Сповід­уючи й пропагуючи засади соц. справедливості, Е. як чл. КП Австрії від 1927 очолював її партій. осередок «Червоний рух»; брав участь у Віден. пов­стан­ні 1934, яке за­знало поразки; був змушений емігрувати в СРСР. Оселившись у м. Енгельс (Саратов. обл., РФ), викладав історію нім. мови в Пед. ін­ституті. 5 жовтня 1936 заарешт. і засудж. до 6 р. увʼязне­н­ня. 1957 реабіліт. Працював літ. ред. г. «Neues Leben» («Нове життя», Москва, 1959–91). За сприя­н­ня О. Твардовського Е. написав мемуар. твір «Воспоминания вридола» (вид. у Москві, 1987; нім. мовою — «Erinnerungen eines Arbeitspferdes», Wien, 1993), де від­творив життя у виправно-труд. таборах. 1992 повернувся до Відня. Виконав понад 1500 пере­кладів нім. мовою, серед них — твори О. Пушкіна, А. Ахматової, С. Єсеніна, М. Цвєтаєвої, Б. Пастернака, С. Михалкова, Б. Окуджави, Є. Євтушенка, Б. Ахмадул­ліної. Виявляв зацікавле­н­ня творчістю укр. письмен­ників (зокрема І. Франка, О. Кобилянської, М. Рильського, М. Стельмаха, Л. Первомайського, Й. Грубера); активно під­тримав вид. поет. зб. «Голуба мандрівка» О. Рішаві укр. і нім. мовами (Уж., 1979).

І. М. Зимомря

Завантажити статтю