Ейстеррайхер Зепп

ЕЙСТЕРРА́ЙХЕР Зепп (Österreicher Sepp; справжнє — Брайнін Леєр (Борис) Львович; ін. псевд.: Natalie Sinner, Berthold Brandt, Klara Peters; 10. 08. 1905, Миколаїв — 11. 03. 1996, Відень) — письменник, перекладач, громадсько-культурний діяч Австрії та Росії. Член СП СРСР (1959). Студіював нім. філологію, географію та медицину у Віден. університеті (1927–32; ступ. д-ра філології 1934). Дебютував 1922 у Відні зразками малої прози на сторінках період. вид. «Der Tag» («День»). 1925–26 був співред. віден. г. «Gottlose Jugend» («Безбожна молодь»). Сповідуючи й пропагуючи засади соц. справедливості, Е. як чл. КП Австрії від 1927 очолював її партій. осередок «Червоний рух»; брав участь у Віден. повстанні 1934, яке зазнало поразки; був змушений емігрувати в СРСР. Оселившись у м. Енгельс (Саратов. обл., РФ), викладав історію нім. мови в Пед. інституті. 5 жовтня 1936 заарешт. і засудж. до 6 р. ув’язнення. 1957 реабіліт. Працював літ. ред. г. «Neues Leben» («Нове життя», Москва, 1959–91). За сприяння О. Твардовського Е. написав мемуар. твір «Воспоминания вридола» (вид. у Москві, 1987; нім. мовою — «Erinnerungen eines Arbeitspferdes», Wien, 1993), де відтворив життя у виправно-труд. таборах. 1992 повернувся до Відня. Виконав понад 1500 перекладів нім. мовою, серед них — твори О. Пушкіна, А. Ахматової, С. Єсеніна, М. Цвєтаєвої, Б. Пастернака, С. Михалкова, Б. Окуджави, Є. Євтушенка, Б. Ахмадулліної. Виявляв зацікавлення творчістю укр. письменників (зокрема І. Франка, О. Кобилянської, М. Рильського, М. Стельмаха, Л. Первомайського, Й. Грубера); активно підтримав вид. поет. зб. «Голуба мандрівка» О. Рішаві укр. і нім. мовами (Уж., 1979).

Завантажити статтю