КУЗЬМЕ́НКО Микола Лаврінович (псевдонім: Балакучий, Микола з Січі; 03(15). 11. 1862, с. Томаківка Ка­теринославська пов., нині смт Дні­пропетровська обл. — 23. 03. 1942, Дні­пропетровськ) — письмен­ник. Член Української Центральної Ради (1917). На­вчався у Катеринославській духовній семінарії (нині Дні­­пропетровськ), виключений за «неблагонадійність». Учителював на Катеринославщині. Від 1894 — помічник головного бухгалтера, від 1895 — в управлін­ні Катерининської залізниці. Один із засновників товариства «Просвіта» у Катеринославі (1906), за­ступник голови (1909), голова її філії в с. Мануйлівка (нині у складі Дні­пропетровська). Автор поетичних збірок «Доз­ві­л­ля. 1888–1898» (Катерино­слав, 1899). У байках, сатиричних мі­ніатюрах, гуморесках, опо­ві­дан­нях використовував мотиви українського фольклору. Від­чутний вплив на твор­чість К. справили С. Ру­данський та І. Манжура. Друкувався в газеті «Добра порада», журналах «Дні­прові хвилі», «Шершень», антології «Ук­раїнська муза» (Київ, 1908), альманасі «Вінок Т. Шевченкові…» (Одеса, 1912). У 1920–30-х роках учителював у Дні­пропетровську, ви­ступав як декл­аматор на українських концертах, читав лекції на курсах україно­знавства. Грав у місь­кому народному театрі (зокрема у ви­ставі «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського).