Екологічна освіта

ЕКОЛОГІ́ЧНА ОСВІ́ТА – різновид професійної освіти, що забезпечує підготовку фахівців з різних галузей екології. Відповідно до міжнар. вимог базовою ідеєю, методол. основою Е. о. є гармонізація взаємин суспільства і природи. Осн. складові Е. о.: формал. і неформал. освіта й виховання, екол. просвітництво, післядипломна Е. о., підготовка керів. кадрів у цій галузі. Згідно з Концепцією екол. освіти України (2001), її осн. принципами є комплексність, неперервність, поширення серед насел. з урахуванням індивід. профес. інтересів, стимулів та особливостей соц. і територіал. груп. Гол. завдання Е. о.: формування високої екол. культури всіх верств насел., підготовка фахівців для різних видів екол. діяльності. Е. о. поєднує компоненти: екол. знання, мислення, світогляд, етика, культура. Реалізують її через безперервну систему навч. і виховання, яка передбачає кілька стадій. Дошкіл. Е. о. – рівень, на якому гол. роль відіграє родинне виховання. Осн. її завдання – сформувати у дитини перші уявлення про довкілля, почуття поваги й відповідальності за все живе, що її оточує. Перевагу при цьому надають емоц.-естетич. сприйняттю природи, розвитку естетич., інтелектуал., гуманіст. почуттів та етич. норм ставлення до природи. Заг.-осв. середня Е. о. – осн. ланка системи Е. о. Мета її полягає у формуванні особистості з екоцентрич. типом мислення й моралі, високим рівнем екол. культури. У заг.-осв. школах екол. знання необхідно надавати в обсягах, визначених залежно від віку школярів з поступовим поглибленням екол. інформації. Пріоритетом шкіл. Е. о. є особистісна орієнтація на цінність природи, формування знань про осн. екол. закони, суть екології як науки, її структуру, значення й взаємозв’язки з ін. науками, особливості впливу НТП на біосферу, осн. положення природоохорон. законодавства. У старших класах особливу увагу приділяють принципам екологічно збалансованого розвитку, видам природоохорон. діяльності, регіонал. екол. проблемам України та особливостям стратегії екологічно безпеч. розвитку держави. Е. о. в заг.-осв. закладах може бути реалізована за 3-ма моделями: одно-, багатопредмет. та мішаною. Нині дошкіл. та шкіл. Е. о. впроваджують поза базовим компонентом. Позашкіл. Е. о. – додатк. форма екологізації навч.-вихов. процесу, спрямована на поглиблення базового шкіл. рівня Е. о., підготовку до актив. профес. та громад. діяльності з охорони довкілля. Забезпечують її всі позашкіл. навч.-виховні заклади (екол.-натураліст. центри, наук. гуртки, ботан. сади, краєзнавчі музеї тощо) в позауроч. час. Осн. завдання таких структур: організація змістовного екологічно корис. дозвілля, виховання потреби у спілкуванні з природою, участі в заходах з її охорони, вдосконалення знань шляхом проведення екол. олімпіад, фестивалів, конкурсів. Серед форм позашкіл. Е. о. – олімпіади, наук. конф., літні екол. табори, екскурсії, темат. природоохоронні акції, експедиції, фестивалі, конкурси. Середня профес. Е. о., використовуючи осн. форми й методи навч. заг. серед. Е. о., має формувати екол. знання з урахуванням специфіки різних видів екол. діяльності. Вища Е. о. є продовженням базової освіти на наступ. рівні з метою формування у студентів високої екол. культури, глибоких і якіс. екол. знань та світогляду. На цьому рівні готують бакалаврів, спеціалістів і магістрів. Основою розвитку вищої Е. о. є збалансоване поєднання природн., технол., екон., юрид. і соц.-культур. підходів. Вона є диференційованою, різноплановою, охоплює всі рівні профес. підготовки з урахуванням потреб особистості, регіонів та держави. Базові екол. знання цього рівня забезпечує курс «основи екології», а також (залежно від профілю ВНЗу) «агроекологія», «військ. екологія», «інж. екологія», «екол. проблеми транспорту», «економіка природокористування», «екол. право», «екол. аудит», «екол. упр.» та ін. Важлива функція вищої Е. о. – підготовка фахівців різних освіт.-кваліфікац. рівнів для освіт. сфери (вчителі, викл.), держ. органів упр. у галузі охорони довкілля та рац. природокористування, громад. та ін. організацій. Зміст вищої Е. о. викладено у Держ. стандартах вищої освіти згідно з положенням відповід. концепції. Післядипломна Е. о. спрямована на підвищення кваліфікації та перепідготовку держ. службовців керів. складу, підприємств, організацій, установ за різними аспектами природоохорон. діяльності і рац. природокористування, а також підготовку фахівців найвищої кваліфікації – канд. і д-рів н. у галузі екології. Здійснюють у спеціаліз. навч. закладах післядиплом. освіти, на ф-тах підвищення кваліфікації ВНЗів, що мають відповідні ліцензії, на курсах Е. о., через аспірантуру та докторантуру на базі провід. ВНЗів та н.-д. установ. Відкритим залишається питання захисту дис. з напряму «екологія». Осн. мета післядиплом. Е. о. – надання спеціалістам та кер. різних рівнів і профілів інформації про новітні досягнення вітчизн. і зарубіж. вчених у галузі екології, досвід ефектив. природокористування, екол. маркетингу і бізнесу, регіонал., нац. і міжнар. екол. політики. Особливу увагу приділяють вивченню сучас. нац. і регіонал. екол. проблем України, екол. нормат.-законодав. бази, міжнар. угод і конвенцій у галузі охорони довкілля, основ екол. аудиту і менеджменту. Станом на 2009 в Україні понад 100 ВНЗів готують фахівців з екології за спец. держ. ліцензіями, а осн. екол. дисципліни нині викладають практично в усіх ВНЗах. Неформал. Е. о. – освіта та виховання всіх верств і категорій насел., що ґрунтуються на поєднанні екол. знань з практ. природоохорон. діяльністю, інновац. освіт. методами. Реалізують її громад. організації природоохорон. спрямування, зокрема Всеукр. екол. ліга, Укр. товариство охорони навколиш. середовища, ЗМІ.

Літ.: Волкова А. С. Екологічне виховання школярів. К., 1985; Сутокская И. Экология как отправная точка нового видения мира. Экологическая антология. Москва; Бостон, 1992; Локшина О., Пустовіт Н. Сучасні тенденції екологічної освіти // Шлях освіти. 1999. № 2; Гербільський Л. В., Ємельянов І. Г. Концепція Національної програми інтегрованої екологічної освіти (проект) // Вісн. НАНУ. 1999. № 11; Тимочко Т. В. Мета і завдання Всеукраїнської екологічної ліги у галузі екологічної освіти та виховання // Екол. освіта і виховання: досвід та перспективи: Мат. Всеукр. наук.-практ. конф. К., 2000; Концепція екологічної освіти України. К., 2001; Кисельов М. М. Екологічна свідомість як феномен освітянського процесу // ФД. 2005. № 2; Гардашук Т. В. Феномен екоосвіти на межі тисячоліть // Екол. виміри глобалізації. К., 2006; Національна екологічна політика України: загальні оцінки і ключові рекомендації. К., 2007; Білявський Г. О., Тимочко Т. В., Пащенко О. В. Національні проблеми освіти і наукового забезпечення у сфері збалансованого розвитку // Освітні та етичні засади збалансованого розвитку. Сер. Стан навколиш. середовища. К., 2008. Вип. 7.

Г. О. Білявський

Рекомендована література

Волкова А. С. Екологічне виховання школярів. К., 1985;
Сутокская И. Экология как отправная точка нового видения мира. Экологическая антология. Москва; Бостон, 1992;
Локшина О., Пустовіт Н. Сучасні тенденції екологічної освіти // Шлях освіти. 1999. № 2;
Гербільський Л. В., Ємельянов І. Г. Концепція Національної програми інтегрованої екологічної освіти (проект) // Вісн. НАНУ. 1999. № 11;
Тимочко Т. В. Мета і завдання Всеукраїнської екологічної ліги у галузі екологічної освіти та виховання // Екол. освіта і виховання: досвід та перспективи: Мат. Всеукр. наук.-практ. конф. К., 2000;
Концепція екологічної освіти України. К., 2001;
Кисельов М. М. Екологічна свідомість як феномен освітянського процесу // ФД. 2005. № 2;
Гардашук Т. В. Феномен екоосвіти на межі тисячоліть // Екол. виміри глобалізації. К., 2006;
Національна екологічна політика України: загальні оцінки і ключові рекомендації. К., 2007;
Білявський Г. О., Тимочко Т. В., Пащенко О. В. Національні проблеми освіти і наукового забезпечення у сфері збалансованого розвитку // Освітні та етичні засади збалансованого розвитку. Сер. Стан навколиш. середовища. К., 2008. Вип. 7.