ЕКОНО́МІКО-ГЕО­ГРАФІ́ЧНА ХАРАКТЕРИ́СТИКА — аналіз та оцінка обʼєкта, предмета, явища, процесу, що охоплює весь спектр найважливіших напрямів, під­ходів та методів, які акумулюються, втілюються в економічній гео­графії як науці. При цьому екон. гео­графія роз­глядається як найважливіша складова сусп. гео­графії та її ланка, що досліджує територ. організацію виробництва і природокористува­н­ня, простор. процеси й форми організації жит­тєдіяльності людей. Завдяки обʼєктив. Е.-г. х. жит­тєдіяльності су­спільства можливим є пошук шляхів виріше­н­ня про­блем продуктивності сусп. праці за рахунок територ. чин­ників; рац. роз­міще­н­ня виробництва та збалансов. природокористува­н­ня; досягне­н­ня оптимал. територ. концентрації господарства, по­єд­на­н­ня спеціалізації, диверсифікації та комплекс. роз­витку екон. р-нів; удосконале­н­ня територ.-екон. звʼязків та територ. пропорції у роз­витку продуктив. сил; ви­значе­н­ня осн. напрямів гармонізації територ. організації та упр. виробництвом, природокористува­н­ням тощо.