ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Економічна ефективність

ЕКОНОМІ́ЧНА ЕФЕКТИ́ВНІСТЬ – результативність економічної системи, виражена у співвідношенні корисних кінцевих результатів її функціонування до витрачених ресурсів. Е. е. як інтеграл. показник ефективності на різних рівнях екон. системи є підсумк. характеристикою функціонування нац. економіки. Гол. критерій соц.-екон. ефективності – міра задоволення кінц. потреб суспільства і, передусім, потреб, пов’язаних із розвитком людської особи. Соц.-екон. ефективність має та екон. система, яка найбільшою мірою забезпечує задоволення різноманіт. потреб людей (матеріал., соц., духов.) і гарантує високий рівень та якість життя. Основою такої ефективності слугує оптимал. розподіл наявних у суспільстві ресурсів між галузями, секторами і сферами нац. економіки.

Ефективність екон. системи залежить від ефективності виробництва, соц. сфери (систем освіти, охорони здоров’я, культури), держ. упр., яку визначають співвідношенням отриманих результатів до витрат і вимірюють сукупністю кількіс. показників. Для вимірювання ефективності виробництва використовують показники продуктивності праці, фондовіддачі, рентабельності, окупності та ін. За їх допомогою зіставляють різні варіанти розвитку виробництва, розв’язання його структур. проблем. Вимірювання ефективності соц. сфери вимагає використання особливо якіс. показників розвитку кожної із галузей цієї сфери. Для держ. сфери необхідні спец. критерії відповідності витрат і результатів діяльності держави вимогам суспільства. Ефективність виробництва складається з ефективності усіх діючих підприємств, у свою чергу ефективність підприємства характеризується виробництвом товару чи послуг з найменшими витратами. Вона полягає у його спроможності виробляти макс. обсяг продукції прийнят. якості з мін. затратами і продавати цю продукцію з найменшими витратами. Е. е. підприємства, на відміну від тех. ефективності, залежить від того, наскільки його продукція відповідає вимогам ринку, запитам споживачів. Однією із важливих складових ефективності екон. системи є економічна ефективність інвестицій. В Україні у період екон. піднесення спостерігається зростання ефективності виробництва, що ґрунтується на підвищенні інтенсивності використання існуючих ресурсів (завантаженості потужностей, інтенсифікації праці) й супроводжується скороченням середньоріч. кількості найманих працівників. Так, у промисловості зайнятість скоротилася з 4461,8 тис. у 2000 до 3690,0 тис. у 2007, тобто на 17,3 %, однак обсяги пром. виробництва зросли на 92,1 %. Останнім часом відбувається подорожчання робочої сили, при цьому зростання її вартості випереджає зростання продуктивності праці, що у майбутньому може призвести до невідповідностей між ресурсами розвитку та задоволенням потреб населення. Класич. показниками ефективності господарювання у ринк. економіці є прибуток і рентабельність. Динаміка норми прибутку визначає темпи нагромадження капіталу і, як наслідок, темпи зростання нац. економіки. Від тенденцій зміни цього показника залежить характер розвитку різних сфер економіки. Загалом в економіці України середня норма чистого прибутку (відношення чистого прибутку до усіх витрат) 2007 у відсотках становила 4,4, у реал. секторі – 3,6 (зокрема с. госп-во – 14,0, пром-сть – 3,1, будівництво – 0,4, торгівля – 4,2, транспорт і зв’язок – 4,8), на підприємствах, що не входять до реал. сектору – 7,4. У 2003–07 рівень рентабельності всієї діяльності зростав знач. темпами, однак за своїми абсолют. значеннями в економіці загалом залишався недостатнім: 2003 він становив лише 0,6, 2004 – 2,6, 2005 – 3,5, 2006 – 3,3, 2007 – 4,4 %. Близькі значення прибутковості демонстрував і реал. сектор економіки (див. Табл.).

2003–07 на підприємства реал. сектору припадало бл. 80 % усіх витрат діяльності з тенденцією до зниження на 4,7 відсотк. пункта (в. п.), а їхня частка у формуванні чистого прибутку суттєво зросла – з 48,5 у 2003 до 81,7 % у 2005 й знизилася до 64,4 % у 2007. Покращення заг. фінанс. ситуації підприємств реал. сектору в останні роки стало гол. чинником підвищення прибутковості (ефективності) нац. економіки загалом. Серед. рівень рентабельності укр. промисловості 2003–07 суттєво змінився – з 0,1 % у 2003 (стану, коли собівартість фактично дорівнювала продажам) до 2,9 % у 2005 та 3,1 % у 2007. Рентабельність промисловості збільшилася на 3,0 в. п. При цьому найбільш значні позитивні зміни спостерігалися у добувній промисловості, де рентабельність зросла на 10,3 в. п.: з 2,9 до 7,4 %. Водночас динаміка та абсолютні значення рентабельності перероб. підприємств значно відставали від рентабельності видобув. підприємств. Прибутковість перероб. промисловості змінилася на 2,1 в. п. і становила у 2007 3,1 % (як і промисловості загалом). За даними Держкомстату України, до успішних видів пром. діяльності 2007 належали: видобування неенергет. матеріалів (їхня рентабельність зросла на 13,2 в. п. і знаходилася на рівні 13,7 %), целюлозно-паперова пром-сть та видавн. справа, де ці показники становили, відповідно, 0,4 в. п. і 2,0 %, металургія та оброблення металів (1,9 в. п. і 5,3 %), видобування енергет. матеріалів (на 7,3 в. п. – з 4,6 до 2,7 %), харч. пром-сть та перероблення с.-г. продукції (на 1,6 в. п.), хім. і нафтохім. галузі промисловості (на 0,2 в. п.), виробництво ін. неметал. мінерал. виробів (на 5,9 в. п.), машинобудування (на 2,9 в. п.). Позитивні зміни відбулися й у виробництві електроенергії, газу та води, де рівень рентабельності збільшився на 2,9 в. п., що дало змогу подолати збитковість цього сектору промисловості. Скориставшись зростанням спожив. та інвестиц. попиту і незважаючи на випереджаюче зростання імпорту, ці виробництва не тільки нарощували випуск товарів, але й покращували фінанс. показники (лише легка пром-сть залишалась хронічно збитковою). У середньому рентабельність всієї діяльності у реал. секторі економіки не перевищує 3,6 % і знаходиться помітно нижче звич. комерц. ставки за банків. кредити, що суттєво обмежує можливості розвитку підприємств. Особливу роль у забезпеченні прибутковості бізнесу відіграє рух витрат виробництва. Відокремлення цієї частини вартості практично постійно дається взнаки у реал. відтворенні товарів. Питома вага витрат складових промисловості у заг. витратах пром. діяльності досить стала: частка витрат добув. промисловості коливається у межах 8,8–9,0 %, оброб. промисловості – 72,9–77,5 %, виробництва електроенергії, газу та води – 13,7–18,1 %.

Проявом погіршення якіс. показників зростання Е. е. є послаблення перспектив переходу економіки України до інновац. типу розвитку, оскільки підірвано галузі, здатні трансформувати інновації у продукцію кінц. споживання. Низький інновац.-технол. рівень виробництва впливає навіть на таку, здавалося б, успішну галузь, як металургія. Дані з її розвитку свідчать, що у госп. структур, які склалися в країні, не існує достат. екон. (ринк.) мотивації для вирішення завдань технол. та структур. модернізації виробництва, формування та освоєння нових товар. ринків. Має місце й слабкість або відсутність вітчизн. господарюючих суб’єктів, здатних у необхід. масштабах вирішувати завдання структур. диверсифікації нац. пром. виробництва. Негативні тенденції у сфері Е. е. склалися через те, що сформований в Україні нац. ринок недосконалий, не всі ринк. інститути мають адекват. ступ. розвитку, інвестиц. клімат вимагає покращення. Більшість проблем у сфері ефективності укр. економіки обумовлені слабкістю інститутів влади, відсутністю необхід. політ. волі до створення дійсно ефектив. ринк. економіки та формування демократ. устрою. Недостатня професійність, необізнаність та невизначеність у прийнятті рішень, бездіяльність при їх виконанні на різних щаблях держ. влади, злиття останньої з фінанс. і приватнопідприємниц. середовищем перетворилися на звичне явище у системі управління. Все це негативно впливає на розвиток вітчизн. економіки й вимагає дієвих заходів щодо підвищення її ефективності.

Літ.: Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. 2003; Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції». 2004; Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності 2005: Статист. зб. Ч. 1. 2006; Україна в 2006 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку. 2007; Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності 2007: Статист. зб. Ч. 1. 2008 (усі – Київ).

С. І. Киреєв

Рекомендована література

  1. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку. 2003;Google Scholar
  2. Стратегія економічного і соціального розвитку України (2004–2015 роки) «Шляхом Європейської інтеграції». 2004;Google Scholar
  3. Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності 2005: Статист. зб. Ч. 1. 2006;Google Scholar
  4. Україна в 2006 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспективи розвитку. 2007;Google Scholar
  5. Діяльність підприємств – суб’єктів підприємницької діяльності 2007: Статист. зб. Ч. 1. 2008 (усі – Київ).Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Економічна ефективність / С. І. Киреєв // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2009. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-18769

Том ЕСУ:

9-й

Дата виходу друком тому:

2009

Дата останньої редакції статті:

2009

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

18769

Кількість переглядів цього року:

353

Схожі статті

Гащенко
Світ-суспільство-культура  |  Том 5 | 2006
Б. М. Жеплинський
Зритель
Світ-суспільство-культура  | Том 11 | 2011
Л. М. Гутник
Механізації тваринництва Запорізький науково-дослідний центр
Світ-суспільство-культура  | Том 20 | 2018
Т. М. Коротченко

Нагору