Економічна незалежність

ЕКОНОМІ́ЧНА НЕЗАЛЕ́ЖНІСТЬ — повна само­стійність країни у ви­значен­ні свого економічного статусу, здійснен­ні виключного права на володі­н­ня, користува­н­ня та роз­порядже­н­ня національним багатством, здатність забезпечити економічну без­пеку в умовах між­народного поділу праці. Найважливіша перед­умова держ. суверенітету країни (ін. назва — екон. суверенітет). Гол. елемент Е. н. — стабільність функціонува­н­ня нац. економіки та її самороз­виток. Стабільність, у свою чергу, неможлива без захисту власності в усіх її формах, створе­н­ня від­повід. умов і гарантій для під­приємниц. діяльності, усуне­н­ня де­стабілізуючих чин­ників (боротьба з кримінал. структурами в економіці, нед­опуще­н­ня знач. роз­ривів у роз­поділі доходів, що за­грожують соц. потрясі­н­нями тощо). Здатність до самороз­витку перед­бачає створе­н­ня сприятл. клімату для інвестицій та ін­новацій, по­стійну модернізацію виробництва, під­вище­н­ня профес. й освіт. рівнів працівників і самозбереже­н­ня нац. економіки. В умовах глобалізації взаємозвʼязок світ. торг. і фінанс. потоків пере­творює нац. економіки на взаємозалежні, тому Е. н. потребує встановле­н­ня держ. контролю за нац. ресурсами, досягне­н­ня такого рівня виробництва, ефективності та якості продукції, який забезпечує її конкуренто­спроможність і до­зволяє на рівноправ. умовах брати участь у світ. торгівлі, кооп. звʼязках та обміні наук.-тех. досягне­н­нями. У глобал. ринки потрібно входити на максимально вигідних для себе умовах, захищаючи критично важливі для країни галузі, що обслуговують найнеобхідніші сусп. і держ. потреби. Крім того, умовою збереже­н­ня Е. н. є здатність і можливість країни виробляти на своїй тер. продукцію з високим ступ. пере­робле­н­ня вихід. сировини та високою до­даною вартістю. Справж. екон. суверенітет можливий тоді, коли всі ріше­н­ня, принцип. для нац. економіки, керівництво країни та ін. повноважні держ. органи, на які народ може впливати шляхом демократ. вибор. процедур, при­ймають, виходячи з нац. інтересів. Наявність реал. екон. само­стійності дає можливість ефективно роз­вивати продуктивні сили країни, її інфра­структуру, що позитивно впливає на добробут як су­спільства загалом, так і конкрет. громадянина.

Екон. суверенітет базується на конкуренто­спроможності економіки, зрілих держ. ін­ститутах і високій якості людського капіталу. Україна потенційно має усі ці елементи, але при їх викори­стан­ні мають бути вибудовані чіткі макроекон. орієнтири для забезпече­н­ня збалансов. роз­витку економіки. Е. н. — результат цілеспрямов. зусиль законодав. і виконав. влади з роз­робле­н­ня та впровадже­н­ня у життя ретельно виваженої, адекват. екон. політики, наявності якіс. систем держ. регулюва­н­ня (право­охорон., податк., судової, митної). В Україні держава все ще залишається малоефектив. інструментом модернізації нац. економіки, перед­усім через те, що значна частина нац. політ. і бізнес. еліт все ще пере­буває у просторі логіки первіс. на­громадже­н­ня капіталу й не може при­йти до ком­промісу щодо екон. стратегії країни. Однією з ключових сфер у забезпечен­ні Е. н. є фінанс. система. Контроль над фінанс. потоками і механізмами дає можливість реально впливати не тільки на екон., але й на політ. процеси. Без існува­н­ня великих нац. фінанс. ін­ститутів вітчизн. економіка реально не буде суверен., оскільки не матиме потенціалу роз­витку. Екон. само­стійність України повин­на базуватися перед­усім на роз­витку внутр. ринку, захищеного державою від недобросовіс. конкуренції ззовні. Водночас вона повин­на проводити активну політику із залуче­н­ня інвестицій, виходячи з принципу пріоритетності імпорту інвестицій над імпортом товарів та імпорту обладна­н­ня перед імпортом продуктів спожива­н­ня. Крім того, держава може і зобовʼязана сприяти виходу нац. бізнесу на світ. ринок, забезпечуючи вітчизн. товаровиробникам необхідні умови для екон. екс­пансії.

Завантажити статтю