Економічна оцінка землі

ЕКОНОМІ́ЧНА ОЦІ́НКА ЗЕМЛІ́ – визначення відносної продуктивності та загальної цінності землі. Землю оцінюють як природ. ресурс, гол. засіб виробництва у сільс. й лісовому господарствах, простор. базис у сусп. виробництві. Показники Е. о. з. характеризують продуктивність земель, ефективність їх використання та дохідність з одиниці площі. Вона є складовою частиною земел. кадастру, який кількісно характеризує об’єктивно сформов. ґрунтову родючість за екон. показниками.

Кількіс. і якіс. облік земель та їхнє оцінювання в Україні пройшли знач. еволюц. шлях розвитку. В умовах командно-адм. системи у СРСР панувала концепція безкоштовності природокористування, тому Е. о. з. особл. уваги не приділяли. 1961 С. Струмилін висунув ідею вартіс. оцінювання землі з врахуванням витрат на її освоєння, що стала основою для розроблення методик Е. о. з. (в УРСР — від 1968). Відновлення державності 1991, утвердження ринк. відносин в економіці, проведення земел. та аграр. реформ зумовили невідкладну потребу подальшого удосконалення метод. підходів до екон. і грош. оцінки землі. Наприкінці 1980-х — у 1990-х рр. проблеми Е. о. з. та земел. ренти досліджували Д. Добряк, І. Розумний (Гол. н.-д. та проект. інститут землеустрою УААН), методол. і метод. аспекти екон.-екол. оцінки с.-г. земель — О. Кучер (Рада по вивченню продуктив. сил НАНУ; обидва — Київ). Методику грош. оцінки земель с.-г. призначення (як різновид екон.) розробили Л. Новаковський, Д. Добряк, О. Канаш, І. Розумний (Гол. н.-д. та проект. інститут землеустрою УААН), екон. оцінювання с.-г. земель з урахуванням соц. та екол. чинників запропонувала О. Ковальова (Сум. аграр. університет). Відповідні дослідж. здійснюють А. Третяк (УААН), М. Федоров і В. Месель-Веселяк (Інститут аграр. економіки УААН, Київ), В. Медведєв (Інститут ґрунтознавства та агрохімії УААН, Харків). В останньому із застосуванням затрат. методу визначена ціна ґрунтів на основі врахування їх біоенергет. потенціалу, а також біоклімат. умов. Осн. підходи до Е. о. з. законодавчо закріплені у Земел. кодексі України (2002) і Законі України «Про оцінку земель» (2004). Е. о. з. є основою при проведенні норматив. грош. оцінки земел. ділянок, аналізі ефективності використання земель порівняно з ін. природ. ресурсами та визначенні екон. придатності земель с.-г. призначення для вирощування с.-г. культур. Її визначають в умов. кадастр. гектарах або грош. виразі юрид. особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою, відповідно до держ. стандартів, норм і правил, а також ін. нормативно-правових актів, на землях с.-г. призначення не рідше ніж один раз у 5–7 р. Оцінювання земель різного призначення проводять для порівнял. аналізу ефективності їх використання, його дані — підґрунтя грош. оцінки земел. ділянок різного цільового призначення. У процесі здійснення Е. о. з. обов’язково враховують місц. природні та екон. умови виробництва, розташування ділянок щодо пунктів реалізації продукції, пром. центрів, перероб. підприємств, шляхів сполучення. Вона забезпечує визначення екон. ефекту від використання різних за якістю земель, дає можливість оцінити рівень впливу різноманіт. факторів на процес с.-г. виробництва, зокрема фактора продуктивності праці при відповід. рівні інтенсивності використання земель. Вартісна оцінка земел. ресурсів — складна методол. проблема, що є об’єктом вивчення як традиц. екон. теорії, так і сучас. наук.-приклад. дисциплін. Інститут економіки і прогнозування НАНУ в співпраці з Міжнар. інститутом приклад. систем. аналізу (обидва — Київ) від 2005 здійснює просторове оцінювання земел. потенціалу України з використанням міжнародно визнаних принципів Е. о. з. та методології агроекол. зонування, яку підтримує Продовол. і с.-г. організація ООН, а також деталізов. даних про клімат. і ґрунтові ресурси України. Це дозволило кількісно оцінити потенціал урожайності с.-г. культур на 3-х рівнях організації с. господарства, на основі чого розроблена узагальнююча грош. оцінка земел. потенціалу України: для кожної земел. одиниці (клітини геогр. сітки) оцінено потенціал урожайності для набору с.-г. культур, що представляють систему вітчизн. рослинництва; показники урожайності культур визначено за допомогою міжнар. порівнял. цін Продовол. і с.-г. організації ООН (у результаті отримана вартість досяж. продукції з 1 га); для характеристики потенціалу кожної земел. одиниці відібрана макс. оцінка вартості продукції з 1 га. Її можна використовувати для об’єктив. аналізу с.-г. можливостей різних регіонів і тер. України.

Літ.: Докучаев В. В. Главные моменты в истории оценок земель Европейской России с классификацией почв. Москва; Ленинград, 1950; Экономическая оценка земли. Москва, 1961; Добряк Д. С., Розумний І. А. Сучасні проблеми земельної ренти // ВАН. 1996. № 12; Федоров М. М. Економічна оцінка земель як основа визначення плати за їх використання // Економіка АПК. 1997. № 4/5; Міщенко Н. М., Гуменюк К. В. Оцінка потенціалу сільськогосподарських земель України за методологією агроекологічного зонування ФАО // Економіка і прогнозування. 2006. № 4; Методичні основи грошової оцінки земель в Україні: Навч. посіб. К., 2007.

О. М. Бородіна

Розмір шрифту

Економічна оцінка землі

Рекомендована література

Інформація про статтю

Схожі статті