Економічні категорії

Визначення і загальна характеристика

ЕКОНОМІ́ЧНІ КАТЕГО́РІЇ — узагальнене абстрактне (теоретичне) вираже­н­ня обʼєктивно існуючих економічних звʼязків і від­носин, їхніх проявів, сторін, рис. Е. к. є щаблями пі­зна­н­ня обʼєктив. екон. дійсності, її результатом і засобами. Економічна теорія посідає особл. місце у системі наук, її обʼєкт — буття сусп. господарства як сукупності діяльних звʼязків і від­носин у системі природа–людина–су­спільство. Структуру сусп. господарства утворюють природно-технол. звʼязки, соц.-екон. від­носини, організац.-екон. норми й правила (ін­ститути). Тро­їсту будову (мікро- та макроекон. аналіз, ін­ституціонал. економіка) має й сама екон. теорія, що за допомогою методології політ­економії як теорії екон. цін­ності, що по­єд­нує теорії гранич. корисності, вартості й ціни, досліджує кожну із трьох форм буття системи сусп. господарства як універсуму. Формально структуру сучас. екон. теорії становлять: політ­економія, мікро- та макроекон. аналіз (економікс), ін­ституц. економіка. Кожен зі структур. під­роз­ділів має власні, від­носно від­особлені обʼєкт, предмет і метод, а отже, формує свою сукупність Е. к. Так, сучас. економікс методологічно спирається на сукупність т. зв. гранич. категорій (граничні корисність, витрати, вигоди, продуктивність факторів виробництва, дохід, норма заміще­н­ня, продукт та ін.), похідних від матем. поня­т­тя межі як по­стій. величини, до якої необмежено на­ближається деяка змін­на величина, що залежить від ін. змін. величини, при певній зміні остан­ньої. Послідовне роз­горта­н­ня категорій гранич. аналізу в понятійну систему (попит, пропозиція, конкуренція, ринк. ціна, споживчі пере­ваги, альтернативні витрати, рац. вибір, екон. оптимум тощо) до­зволило пред­ставникам маржиналізму методологічно об­ґрунтувати умови заг. екон. рівноваги госп. системи й сформувати теорію ринку як матем. модель політ­економії. Нині теорія неокласич. синтезу претендує на методол. гегемонію в екон. науці, проте за духом вона залишається статич. і категоріально не­здатна забезпечити взаємозвʼязок між мікро- і макрорівнями аналізу в економікс. В основі труд. теорії вартості — категоріал. база, роз­роблена А. Смітом, Д. Рікардо й ін. та інтер­претована К. Марксом у дусі істор. і діалект. матеріалізму. При цьому вихідними у наук. аналізі для К. Маркса були не поня­т­тя, тобто категорії, і не закони, а реал. факти, явища, най­простіші сусп. форми. Перша й осн. заг. категорія істор. матеріалізму — су­спільно-екон. формація, зʼясована, виходячи з пі­зна­н­ня капіталіст. сусп. формації, за допомогою логіч. роз­горта­н­ня категорії «товар». Характеризуючи природу екон. категорій, К. Маркс роз­різняв всезаг., заг. і спец., прості та складні категорії. У «Капіталі» Е. к. і закони пред­ставлені як послідовні щаблі процесу пі­зна­н­ня екон. роз­витку; ви­значен­ню екон. законів пере­дує дослідж. Е. к., що роз­кривають специфіку екон. (насамперед вироб.) від­носин. Аналіз категоріал. ряду — товар, споживча вартість, вартість, праця конкретна, праця абстрактна, мінова вартість та її форми (проста, роз­горнута, заг., грош.), гроші, ціна — сприяв зʼясуван­ню природи законів вартості, простого від­нос. вираже­н­ня вартості, руху цін, грош. обігу. Дослідж. категорій по­стій. і змін., осн. й оборот. капіталів, товару «робоча сила» (його спожив. вартості, вартості та ціни), додатк. вартості (абсолют. й від­нос.) і її норми, витрат виробництва, прибутку та ін. зумовили формулюва­н­ня змісту законів капіталіст. виробництва й на­громадже­н­ня, орган. будови капіталу, тенденції норми прибутку до зниже­н­ня, ціни виробництва. Загалом теорія трудової вартості категоріально ви­значила засади взаємозвʼязку екон. статики і динаміки; система діалект. матеріалізму виявила і дослідила заг. категорії та закони роз­витку матеріал. світу. Хоча в сучас. умовах радикал. марксизм довів свою теор. не­спроможність, діалект. метод пі­зна­н­ня і його категорії не вичерпали свого методол. потенціалу. Осн. категорія ін­ституц. економіки — ін­ститут — пред­ставлена у багатьох поня­т­тях (зокрема «взаємовигід. обмін», «контракт», «договір», «організація», «норми», «правила поведінки», «право власності», «сусп. вибір», «агент», «принципал», «угода», «рутина», «довіра», «воля», «специфікація прав власності», «правове повноваже­н­ня», «структура», «процедура», «раціональність»), які групують від­повід­но до мети і зав­дань окремих дослідниц. про­грам: теорій оптимал. контракту, прав власності, транс­акцій. витрат, сусп. вибору, еволюц. економіки, нової екон. історії та ін. Класифікація ін­ституц. теорій донині не ви­значена. Офіційно ви­знаний у межах екон. теорії неоін­ституціоналізм, який зміг забезпечити взаємозвʼязок із цін­нісним ядром теорії неокласич. синтезу через категорію транс­акцій. витрат. Однак власне цін­нісне ядро теорії неокласич. синтезу методологічно від­ображає механізми екон. статики, що об­умовлює проти­стоя­н­ня між неоін­ституціоналізмом і еволюц. ін­ституц. економікою. На від­міну від неоін­ституціоналізму, що забезпечив роз­горта­н­ня категорії транс­акцій. витрат у теорію транс­акцій. сектора, еволюц. економіка, хоча ідейно й спирається на теорію екон. динаміки, закладену в працях Дж. Кейнса, Й. Шумпетера, К. Маркса та ін., нині не має категоріал. звʼязку із цін­нісним ядром макроекон. аналізу (це істотно послаблює її методол. можливості).

У вітчизн. науці про­блемам систематизації Е. к., формуван­ню вихід. ви­значень, понять, аналізу категоріал. рядів традиційно приділялася і приділяється значна увага. Так, про­блему систематизації Е. к. ще у рад. часи по­ставив і досліджував Я. Піцур; А. Гриценко виділив у предметі політ­економії три категоріал. ряди: спожив. вартості, вартості, ціни (мінової вартості). У сучас. укр. екон. науці, як і раніше, домінують традиції методології діалект. аналізу, який перед­бачає формува­н­ня і роз­горта­н­ня категоріал. рядів при роз­будові екон. теорії. Під­ґрунтя низки екон. наук. шкіл, що організовують дослідж. від­повід­но до за­знач. принципів, заклали В. Базилевич, А. Гальчинський, С. Злупко, С. Мочерний, А. Чухно (предмет і метод екон. науки), А. Гриценко (категорії власності, вартості, ін­ституц. архітектоніки, капіталізації, пере­хід. економіки інверс. типу, мережевої економіки, інфляц. таргетува­н­ня та ін.), В. Дементьєв (категоріал. ряд ін­ституту екон. влади), В. Тарасевич (категорії екон. універсуміки, протоін­ститутів тощо), С. Архієреєв (категорії транс­акцій. витрат, транс­акцій. сектора економіки), Г. Башнянін (категоріал. систематика екон. метрології), М. Довбенко (аналіз і популяризація нових Е. к. у рамках екон. нобелелогії) та ін. Сучас. стан світ. сусп. господарства можна охарактеризувати як соц.-екон. пере­хідність, транс­формацію. Це об­умовлює глобал. сусп. запит на формува­н­ня нової парадигми буття, а отже, знову актуалізує про­блему формува­н­ня й систематизації Е. к. На думку А. Гриценка, пере­хідність сучас. глобал. господарства не­звичайна: вихід з неї перед­бачає якіс. пере­хід на більш глибокі методол. і теор. рівні, що, у свою чергу, перед­бачає революцію в понятій. апараті, виробле­н­ня низки нових фундам. категорій, навколо яких згрупуються й одержать нове звуча­н­ня старі, які, здавалося б, вже втратили свою актуальність і значе­н­ня.

Літ.: Трифонов Д. К. Категории и законы политической экономии. Л., 1973; Гриценко А. А. Метод «Капитала» К. Маркса и политическая экономия в широком смысле. Х., 1988; Пицур Я. С. Систематизация категорий политической экономии: про­блемы и методология. Л., 1989; Архиереев С. И. Транс­акцион­ные издержки и неравенство в условиях рыночной экономики. Х., 2000; Дементьев В. В. Экономика как система власти. Д., 2003; Мочерний С. В., Довбенко М. В. Економічна теорія. К., 2004; Артемова Т. И. Стоимость и цена: логико-исторический процесс формообразования. К., 2006; Геєць В., Гриценко А. Економічні засади правового регулюва­н­ня господарських від­носин // ЕУ. 2008. № 5.

Т. І. Артьомова

Завантажити статтю