Експорт

Е́КСПОРТ (англ. export, від лат. exporto — виношу, вивожу) — вивезе­н­ня за кордон товарів, про­даних іноземному покупцеві або при­значених для продажу на закордон­ному ринку чи пере­робле­н­ня в іншій країні. Вивезе­н­ня товарів, раніше ввезених з ін. країни, називають реекс­портом. Ви­значе­н­ня конкрет. змісту Е. різниться залежно від системи статист. обліку між­нар. торгівлі товарами, який за­стосовують від­повід­но до правил ООН. При т. зв. заг. системі торгівлі Е. охоплює всі види пере­міще­н­ня за кордон товарів через країну або екон. тер., а при спец. системі торгівлі до його складу не включають окремі потоки товарів, що проходять через приписні митні склади та вільні зони зі специфіч. митними режимами, а також окремі види реекс­порт. операцій. Зміст поня­т­тя «Е.» має певну специфіку в митній справі, де його трактують (Конвенція Кіото 1973) як митний режим, за якого товари, вивезені з митної тер., повин­ні назавжди залишатися за її межами, окрім випадків, напр., вивозу в режимі поверне­н­ня або пере­робле­н­ня, та в обліку між­нар. платіж. операцій (правила МВФ щодо скла­да­н­ня платіж. балансу), згідно з якими подія Е. повʼязана насамперед із пере­ходом прав власності на товар від резидента до нерезидента: до Е. включають окремі операції, коли не від­бувається пере­тину кордону, проте від­бувається пере­хід прав власності на товар від резидента до нерезидента, і навпаки — не включають операції, коли має місце пере­тин кордону товаром, проте немає пере­ходу прав власності на товар до нерезидента. Законодавство України трактує поня­т­тя «Е.» в руслі обох вказаних під­ходів і ви­значає його як продаж або пере­дачу на ін. закон. під­ставах товарів укр. субʼєктами зовн.-екон. діяльності іноз. субʼєктам госп. та ін. діяльності з вивезе­н­ням або без вивезе­н­ня цих товарів через митний кордон України, включаючи реекс­порт. Екс­порт­ні операції здійснюють на різних за змістом комерц. умовах по­ставки товарів, роз­роблених Між­нар. торг. палатою, що регулюють роз­поділ від­повід­альності та ризиків між покупцем і продавцем. Проте вартісні обсяги Е. у між­нар. статистиці оцінюють з включе­н­ням усіх транс­порт. і страхових витрат, повʼязаних з до­ставкою товару до борта судна чи кордону країни-екс­портера. Поня­т­тя «Е. послуг» дещо від­мін­не від поня­т­тя «Е. товарів». Від­повід­но до правил Ген. угоди про торгівлю послугами СОТ (1994), воно означає виробництво, роз­по­всюдже­н­ня, маркетинг, продаж та до­ставку послуги способами транс­гранич. на­да­н­ня: послуга пере­тинає нац. кордони за допомогою засобів комунікації та звʼязку (телефон, факс, телебаче­н­ня, Інтернет та ін.), а споживач і по­стачальник знаходяться на тер. своїх країн; спожива­н­ня за кордоном: туризм, мед. послуги нерезидентам, ремонт суден тощо; комерц. присутності: на­да­н­ня послуг без­посередньо на тер. країни-споживача через місц. філії, пред­ставництва та від­діл. іноз. юрид. осіб (найбільш поширений спосіб); присутності фіз. осіб: для на­да­н­ня послуги на тер. країни-споживача прибуває фіз. особа, яка надає послуги само­стійно або пред­ставляє по­стачальника. Незалежно від способу на­да­н­ня послуги, наявність самого факту Е. під­тверджує виникне­н­ня транскордон. зобовʼязань щодо її оплати (враховують за ста­т­тями платіж. балансу як дебет або кредит).

В Україні Законом «Про зовнішньо­економічну діяльність» (1991) поня­т­тя «Е. послуг» окремо не ви­значене, проте з моменту при­єд­на­н­ня країни до СОТ (2008) за­стосовують норми Ген. угоди про торгівлю послугами. Поня­т­тя «Е.» може бути від­несене і до операцій з капіталом, коли має місце вивезе­н­ня за межі країни капіталу в будь-якій формі (валют. коштів, продукції, послуг, робіт, прав інтелектуал. власності та ін. немайнових прав) з метою одержа­н­ня прибутків від вироб. чи ін. форм госп. діяльності. Е. товарів та послуг ві­ді­грає в економіці України над­звичайно важливу роль, забезпечуючи нині бл. 47 % ВВП країни, що удвічі пере­вищує від­повід. середньосвіт. показник (макс. 62 % досягнуті 2000, мін. 24 % — 1992). Таким чином, економіку України можна класифікувати як екс­порторієнтовану, однак структура Е. зосереджена пере­важно на товарах низької та середньої технологічності. Продукція чорної металургії забезпечила 2007 40 % Е. товарів, с. господарства та харчової промисловості — 12,7 %, хім. промисловості — 8 %, мінерал. продуктів — 8,7 %. При цьому частка машин та устаткува­н­ня склала лише 17,1 %, високотехнол. виробів (за даними Світ. банку) — 5 %. В Е. послуг домінують транс­порт­ні (67,9 % у 2007), хоча їхня частка має тенденцію до зменше­н­ня за рахунок зро­ста­н­ня Е. ін. видів послуг, зокрема профес., ділових і тех. (12,8 %), подорожей (3,7 %), фінанс. послуг (3,6 %), послуг звʼязку (2,7 %). Осн. ринки збуту для укр. Е. — ЄС (28,3 % Е. товарів та 33 % — послуг 2007) і РФ (25,7 % Е. товарів та 37,6 % — послуг). Пита­н­ня роз­витку Е. ви­вчають фахівці ін­ститутів НАНУ: економіки промисловості (Донецьк), економіки та про­гнозува­н­ня, світ. економіки і між­нар. від­носин, Н.-д. екон. ін­ституту Міністерства економіки України (усі — Київ) та ін. Осн. дослідж. сконцентровано навколо про­блем здійсне­н­ня структур. пере­будови Е. та під­вище­н­ня його конкуренто­спроможності, роз­будови ін­ститутів сприя­н­ня Е., адаптації до правил СОТ і впливу при­єд­на­н­ня до неї й інтеграції в структури ЄС на укр. Е.

Завантажити статтю