ЖВА́НЕЦЬ  — село Камʼянець-Подільського ра­йону Хмельницької області. Центр сільської ради, якій під­порядк. с. Брага. Знаходиться на лівому березі Дністра, при злит­ті його з р. Жванчик, за 20 км від райцентру, за 24 км від залізнич. ст. Камʼянець-Подільський та за 4 км від м. Хотин Чернів. обл. Площа 2,995 км2. Насел. 1529 осіб (2001), пере­важно українці. У писем. джерелах уперше згадується під 1431, коли польс. король Яґел­ло за військ. заслуги подарував його рицарю Свичку з Ленчика. Зручне геогр. положе­н­ня побл. пере­прави через Дністер сприяло зро­стан­ню поселе­н­ня та по­ступовому пере­творен­ню на торг., а згодом — на стратег. центр Над­дністрянщини. Від 1469 Ж. належав М. Бучацькому, від кін. 16 ст. — родині Калиновських. У 15 ст. тут споруджено замок (у 16–17 ст. неодноразово пере­будовано; найбільших змін за­знав на поч. 17 ст., коли новий власник В. Калиновський здійснив модернізацію з добудовою валів та ескарп. стін по периметру двору, з улаштува­н­ням мурованих казематів і на­ближе­н­ням форми башт до бастіон. обрисів). Під час Хотин. війни 1621 Ж. погра-бовано. 1646 на проха­н­ня С. Лянцкоронського (чоловіка сестри В. Калиновського) король Владислав надав Ж. Маґдебур. право, затвердив ярмарки та торги. 11(21) жовтня 1653 замок взято в облогу військами Б. Хмельницького та крим. хана Іслама-Ґірея ІІІ, внаслідок чого він за­знав знач. руйнації. Голод і дезертирство по­ставили польс. армію на межу ката­строфи, однак хан 6(16) грудня уклав з королем Яном ІІ Казимиром рятівний для поляків Камʼянец. договір. З-під м-ка Б. Хмельницький вірушив до Пере­яслава на зу­стріч з рос. боярином Бутурліном. 1672–99 — у межах кордонів Осман. Туреч­чини. 1673 та 1684 поляки на короткий час від­бивали замок. На поч. 18 ст. Ж. утратив своє військ.-стратег. значе­н­ня, Лянцкоронські при­стосували замок під житло. Водночас тут оселилися значна кількість вірмен з Камʼянця та греків з Хотина. Турец.-татар. напад 1768 та захопле­н­ня 1769 Ж. барськими конфедератами спричинили нові руйнації. Після 2-го поділу Польщі 1793 Ж. ві­ді­йшов до Росії. У 1800-х рр. у Ж. мешкало 1244 особи. 1869 від­крито парафіял. школу, 1902 — однокласне (від 1907 — двокласне) нар. училище. 1908 у них навч. 167 дітей. На­прикінці 19 ст. тут були церква, костел, синагога, 4 євр. молитовні; аптека; низка водяних млинів, щотижня від­бувалися базари. На поч. 20 ст. у Ж. зʼявилося перше пром. під­приємство — невеликий фенхел. завод. Під час 1-ї світової війни — у прифронт. зоні. У ході воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Жит. за­знали сталін. ре­пресій, потерпали від голодомору 1932–33 (кількість встановлених жертв — 60 осіб). У 1923–28 — райцентр. Від 7 липня 1941 до 25 березня 1944 — під нім.-фашист. окупацією. Нацисти вивезли на примусові роботи до Німеч­чини 149 юнаків і дівчат. На фронтах 2-ї світової війни та за період окупації загинуло бл. 1 тис. жванців. Протягом 20 ст. Жванец. замок був майже зруйнований (збереглася пн. частина укріпле­н­ня з пн. баштою, а також руїнами надбрам. і пн.-сх. башт; побл. роз­таш. рад. бункери, що напередодні 2-ї світової війни захищали кордони СРСР). У Ж. — заг.-осв. школа, дитсадок, муз. школа, Будинок культури, дільнична лікарня. Працюють с.-г. товариство «Кедр», від­діл. агрофірми «Авіс». С.-г. землі обробляє ТОВ «Максфарм». Памʼятка архітектури — Вірм. церква (зведена на поч. 16 ст. на базі заг. фортифікац. системи Ж., зокрема укріплень, що обмежовували зі Сх. його мисову частину; після пере­селе­н­ня вірмен пере­будована на костел Непорочного зача­т­тя Богоматері; у рад. час роз­ташовувався фенхел. завод). Встановлено памʼятні знаки на місці Жванец. битви 1653 (насипано також курган), жертвам голодомору 1932–33. На останці Щовб і прилеглій частині плато Лисої гори виявлено городище трипіл.-кукутен. спільності (див. Жванець-Щовб). Поселе­н­ня трипіл. культури також досліджено в ур­очищі Малайдашка, давньорус. часів — побл. гирла р. Жванчик. Серед видат. уродженців — письмен­ники П. Педа та С. Снігур.