ЖЕ́ҐУЦ Іван Іванович (26. 06. 1923, с. Берлебаш, нині Костилівка Рахів. р-ну Закарп. обл.) — етнолог, діалектолог, громадський діяч. Дядько Ю. Жигуца. Член-кореспондент НТШ (1968). У 1943–45 студіював історію, гео­графію та словʼян. філологію в Карловому університеті й УВУ (обидва — Прага); 1956–61 історію, соціологію, словʼян. філологію — в Мюнхен. університеті (1964 здобув ступ. д-ра філософії). Від 1950 — секр. філос. ф-ту, викл. історії УВУ, від 1970 — науковий спів­робітник Геогр. ін­ституту Тех. університету (обидва — Мюнхен). Водночас у 1940–50-х рр. спів­працював із укр. видавництвом «Пробоєм», був секр. Укр. академ. громади і Центр. союзу укр. студентства, 1967–70 — секр. Укр. нац. ради. Від 1992 бере активну участь у духов. від­роджен­ні Закарпа­т­тя, надає фінанс. допомогу ужгород. «Просвіті» (обраний її почес. чл.). Довгі роки збирав спогади про Гуцульщину, на­друкував кн. «Гуцульське село в Карпатській Україні (30-і рр. ХХ ст.)» (Уж., 2003). Автор низки наук. і наук.-популяр. праць з історії культури Закарпа­т­тя, зокрема нарисів-спогадів про вчителів-подвижників нац.-культур. від­родже­н­ня Карпат. України 1930-х рр.