Желеховський Андрій Володимирович

ЖЕЛЕХО́ВСЬКИЙ Андрій Володимирович (1882, с. Лукашівка Липовец. пов. Київ. губ., нині Липовец. р-ну Вінн. обл. — 09. 05. 1943, м. Старий Оскол Бєлгород. обл., РФ) — фізик. Навч. на відділ. механіки Київ. політех. інституту, на фіз.-мат. факультеті Університету св. Володимира (Київ, 1907), закін. Харків. університет (1911), де й залиш. на каф. фізики. 1920–21 — проф. Академії теор. знань; 1921–30 — Харків. ІНО; від 1923 — Харків. мед. інституту. Очолював правління Всеукр. асоціації фізиків (від 1926) та її Харків. філію. Від 1927 — зав. секції заг. фізики, заст. зав. Харків. н.-д. каф. фізики, 1933–36 — завідувач кафедри експерим. фізики, згодом — каф. електрон. та іон. процесів, водночас 1933–41 — декан фіз.-мат. факультету Харків. університету. Один з ініціаторів створення Укр. фіз.-тех. інституту (Харків), наук. кер. електровакуум. бригади при ньому, яка займалася виготовленням вакуум. приладів (тиратронів, ртут. газонаповн. випрямлювачів та ін.). Автор перших підручників з фізики українською мовою для ВНЗів: «Курс фізики» (ч. 2, Х., 1932; вип. 3: «Електрика», Х.; К., 1935) та «Фізика» (вип. 1, Х.; К., 1933); видав також «Курс теорії електрики» (Х., 1933). Популяризатор фіз. науки, написав низку наук.-популяр. книг щодо багатьох аспектів застосування фізики у нар. госп-ві. З поч. 2-ї світової війни залишився в окупов. Харкові, 1942 переїхав у м. Грайворон Бєлгород. обл., де викладав у с.-г. школі. 22 лютого 1943 заарешт. НКВС, за офіц. даними, помер у тюрмі від тифу.

Рекомендована література

1. Ульянов В. В. Андрей Владимирович Желеховский. Х., 2003.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю