ЖЕЛЄЗНОГО́РСЬКИЙ Григорій Абрамович (справж. — Айзенберґ; 1896, м. Тараща, нині Київ. обл. — 22. 09. 1938, Київ) — право­знавець. Після закін. 1916 гімназії у Білій Церкві вчителював, став чл. партії есерів, 1917 очолив її повіт. комітет. Від 1917 — лівий есер, чл. виконав. бюро рад Пд.-Зх. краю і УЦР (від рад робітн. і солдат. депутатів). 1918 — голова Білоцерк. ради робітн. і солдат. депутатів, 1919 вступив до КП(б)У. Від­тоді працював у органах юстиції, зокрема був верхов. слідчим УСРР, прокурором Харків. губ., пом. прокурора УСРР з на­гляду за справами, які роз­слідували органи Держ. політ. упр., головою Верхов. Суду УСРР. У 1920-і рр. в Харкові опублікував низку наук.-популяр. книжок пере­важно з про­блем шлюбно-сімей. права, серед них — «Взятка» (1924), «Брак, развод, дети» (1925), «Алименты» (1927); також вміщував стат­ті в ж. «Червоне право» і «Вестник советской юстиции». 1930–34 — чл. особл. наради при колегії ГПУ УСРР; від 1936 — ген. прокурор УСРР (перший кер. ві­домства після від­окремле­н­ня прокуратури від Наркомату юстиції УСРР). Без­посередньо причетний до незакон. ре­пресій. На пленумі ЦК КП(б)У (31 січня–2 лютого 1937) окремими промовцями звинувачений у троцькізмі, однак ці звинуваче­н­ня спростував нарком внутр. справ В. Балицький. Після арешту остан­нього у серпні 1937 звільнений з роботи і виключений з КП(б)У як троцькіст-дворушник. Працював юрисконсультом у Наркоматі торгівлі, домігся поновле­н­ня у партії. 25 квітня 1938 заарешт., 22 вересня того ж року з поперед. санкції Й. Сталіна, В. Молотова й А. Жданова (т. зв. роз­стріл. список від 12 вересня 1938) за звинуваче­н­нями в участі у троцькіст. організації та шпигунстві на користь Польщі засудж. до роз­стрілу. Реабіліт. 1957.