Жижин Дмитро Юрійович
Визначення і загальна характеристика
ЖИ́ЖИН Дмитро Юрійович (03. 03. 1958, Одеса) — графік і живописець. Заслужений художник України (2018). Член НСХУ (1992). Закін. Одес. пед. інститут (1979; викл. В. Єфименко), Інститут живопису, скульптури та архітектури у Ленінграді (нині С.-Петербург, 1990; викл. В. Вєтрогонський, М. Ломакін, П. Татарников). Працював викл. в Одесі: в інж.-буд. інституті (від 1983), пед. інституті (1990–94), худож.-театр. училищі (2002–07), від 2007 — в архіт. худож. інституті. Зав. секції графіки Одес. організації НСХУ (від 2006). Співпрацював з одес. видавництвами «Два слони» (1991–92, 1995–96), «Аспект» (1992). Від 1979 — учасник міських, всеукр., міжнар. мистецьких виставок. Персон. — у м. Білгород-Дністровський (Одес. обл., 1995), Одеса (1995, 1998, 2001, 2005), Іллічівськ (Одес. обл., 1997). Основні галузі — станк. і книжк. графіка, живопис. Роботи зберігаються в Одес. літ. музеї, Музеї-квартирі О. Пушкіна (Одеса), Музеї-галереї ім. Р. Судковського (м. Очаків Микол. обл.), Музеї сучас. мистецтва (м. Дьйор, Угорщина).
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії — офортів «Слово о полку Ігоревім» (1985), акварелей «Сибір» (1987) та «Літо в кінці тисячоліття» (1999), літографій «Майстер і Маргарита» (1990); іл. — до рос. нар. казки «Солнце, Месяц и Ворон-Воронович» (1991), казок «Ромашка» і «Воротничок» Г.-К. Андерсена (1996; усі — Одеса); акварелі — «У хатинці стрілочника» (1987), «Перед заходом сонця», «Маяк в Очакові» (обидві — 2004), «Солоний вітер», «Зіткнення стихій» (обидві — 2005), «Старий човен» (2006), «Ранок у лісі», «Коли квітне Іван-Чай» (обидві — 2007); живопис — «Молоде вино» (2001).
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
