Жила

ЖИ́ЛА  — епігенетичне ін’єктивне мінеральне тіло неправильної форми, що утворилося в результаті заповнення тріщин у гірських породах або внаслідок метасоматичного заміщення порід уздовж тріщин мінеральною речовиною. Осн. геол. елементи, що визначають розміри й умови залягання Ж.: напрям простягання і довжина за простяганням; кут падіння і довжина за падінням; падіння (схилення), потужність. Довжина Ж. коливається від 1 до 200 м, глиб. жильних родовищ, які розробляються, — до 3 км. За генезисом, морфологією, формою, складом розрізняють понад 25 їх різновидів. Бувають простої, плитоподіб., склад. (пучок тріщин, що переплітаються), ступінчастої (східчастої), сітчастої, гіллястої, камер., лінзоподіб., рубцевої форм. За розмірами й умовами залягання виділяють апофізи і прожилки. З Ж. пов’язані родовища мінерал. сировини, зокрема золота, свинцево-цинк. руд, вольфраму, урану, ртуті тощо. Пром. потуж. Ж. складає від декількох сантиметрів до десятків метрів. В Україні вони зустрічаються у всіх геол. структурах різного віку. Жильні пром. родовища золота і поліметалів відомі на УЩ, Нагол. кряжі Донбасу, Берегів. нагір’ї Закарп. прогину, коштов. каміння, п’єзокварців — на Волині.

Завантажити статтю