Жила В’ячеслав Миколайович
ЖИ́ЛА В’ячеслав Миколайович (08. 02. 1961, Київ) – режисер, актор, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2009). Народний артист України (2024). Лауреат низки всеукраїнських та міжнародних фестивалів. Закінчив акторський (1985; курс А. Решетникова) та режисерський (1999; курс С. Данченка) факультети Київського інституту театрального мистецтва. 1985–89 – актор Чернігівського українського музично-драматичного театру ім. Т. Шевченка, 1989–96 – актор, від 1996 – режисер Тернопільського українського драматичного театру ім. Т. Шевченка. Водночас від 1994 – викладач Тернопільського музичного училища. Для його режисерських постановок характерні яскрава театральність, видовищні оформлення і костюми, вишукані хореографія і пластика, багата музична палітра.
Вистави: «Каліґула» А. Камю (1994), «Недоумкуватий Журден» за М. Булгаковим (1995), «Старомодна комедія» О. Арбузова (1999), «Ревізор» М. Гоголя (2000), «Сірано де Бержерак» Е. Ростана (2004), «Політ над гніздом зозулі» Д. Вассермена (2006), «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «Мазепа» Ю. Словацького (обидві – 2009).
Ролі: Сергій («Провінціалки» Я. Стельмаха), Полковник Самойлович («Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської), Панчоха («Наливайко» В. Гримича), Лаерт («Гамлет» В. Шекспіра); у кіно – Лейтенант («Трамвай ішов на фронт», 1984, реж. В. Горбенко), Капрал («Час збирати каміння», 10 серій, 1992–96, реж. В. Андрощук; обидва – «Укртелефільм»).
Літ.: Стельмах Я. Все ґрунтується на власному знанні життя // Просценіум. 2002. № 2-3; Садовська, Г. В’ячеслав Жила: «Хочу, щоб на моїй дорозі було менше дурнів і дилетантів» // Вільне життя. 2011. 1 квіт.
С. П. Бевз
Основні ролі
Сергій («Провінціалки» Я. Стельмаха), Полковник Самойлович («Гетьман Дорошенко» Л. Старицької-Черняхівської), Панчоха («Наливайко» В. Гримича), Лаерт («Гамлет» В. Шекспіра); у кіно – Лейтенант («Трамвай ішов на фронт», 1984, реж. В. Горбенко), Капрал («Час збирати каміння», 10 серій, 1992–96, реж. В. Андрощук; обидва – «Укртелефільм»).
Основні вистави
«Каліґула» А. Камю (1994), «Недоумкуватий Журден» за М. Булгаковим (1995), «Старомодна комедія» О. Арбузова (1999), «Ревізор» М. Гоголя (2000), «Сірано де Бержерак» Е. Ростана (2004), «Політ над гніздом зозулі» Д. Вассермена (2006), «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого, «Мазепа» Ю. Словацького (обидві – 2009).
Рекомендована література
- Стельмах Я. Все ґрунтується на власному знанні життя // Просценіум. 2002. № 2-3;
- Садовська, Г. В’ячеслав Жила: «Хочу, щоб на моїй дорозі було менше дурнів і дилетантів» // Вільне життя. 2011. 1 квіт.
Людина 
