Жилін Олександр Олексійович

Визначення і загальна характеристика

ЖИ́ЛІН Олександр Олексійович (06(18). 01. 1880, м. Курськ, Росія — ?) — правознавець. Доктор держ. права (1912). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1902), де відтоді працював: від 1904 — приват-доцент, від 1909 — екстраординар. проф. 1912 захистив доктор. дис. «Теория союзного государства». 1912–17 — проф. Петрогр. університету (нині С.-Петербург). Від 1918 викладав адм. право в Київ. університеті, від 1921 — міжнар. право у Київ. інституті зовн. зносин. 1925–28 читав курси «Фінансові заклади СРСР», «Фінанси іноземних держав» та «Адміністративне право» у Київ. торг.-пром. технікумі. Після 1928 подальша доля невідома. Автор низки наук. праць і підруч. у галузі держ. права. За наук. поглядами належав до школи юрид. позитивізму, представники якого тлумачили державу як виключно або переважно юрид. явище. Розглядаючи державу як «особу», Ж. наділяв її індивідуальністю (здатністю мати певну сукупність своєрід. рис), обстоював ідею безособ. верхов. влади. На його думку, суверенітет монарха і суверенітет народу повинні поступатися верховенству права. У державі вища влада має базуватися не на індивід. веліннях, а на безособ. нормах, з яких держ. органи отримують повноваження. Ідеалом держави Ж. вважав правову державу, а гарантіями проти свавіл. дій держ. органів — організацію адм. юстиції, контроль законодав. палат, право петиції.

Завантажити статтю