Жилін Олександр Олексійович

Визначення і загальна характеристика

ЖИ́ЛІН Олександр Олексі­йович (06(18). 01. 1880, м. Курськ, Росія — ?) — право­знавець. Доктор держ. права (1912). Закін. Університет св. Володимира у Києві (1902), де від­тоді працював: від 1904 — приват-доцент, від 1909 — екс­траординар. проф. 1912 захистив доктор. дис. «Теория союзного государства». 1912–17 — проф. Петрогр. університету (нині С.-Петербург). Від 1918 викладав адм. право в Київ. університеті, від 1921 — між­нар. право у Київ. ін­ституті зовн. зносин. 1925–28 читав курси «Фінансові заклади СРСР», «Фінанси іноземних держав» та «Адміністративне право» у Київ. торг.-пром. технікумі. Після 1928 подальша доля неві­дома. Автор низки наук. праць і під­руч. у галузі держ. права. За наук. по­глядами належав до школи юрид. позитивізму, пред­ставники якого тлумачили державу як виключно або пере­важно юрид. явище. Роз­глядаючи державу як «особу», Ж. наділяв її індивідуальністю (здатністю мати певну сукупність своєрід. рис), об­стоював ідею без­особ. верхов. влади. На його думку, суверенітет монарха і суверенітет народу повин­ні по­ступатися верховенству права. У державі вища влада має базуватися не на індивід. велі­н­нях, а на без­особ. нормах, з яких держ. органи отримують повноваже­н­ня. Ідеалом держави Ж. вважав правову державу, а гарантіями проти свавіл. дій держ. органів — організацію адм. юстиції, контроль законодав. палат, право петиції.

Пр.: Исторические начала английского государствен­ного права как фундамент нового кон­ституцион­ного государства. К., 1906; Из лекций по энциклопедии права. К., 1910; Учебник государствен­ного права. Ч. 1. Петро­град, 1916; Методологическое введение в науку и философию. Москва, 1923.

В. І. Тимошенко, І. Б. Усенко

Завантажити статтю