Жирош Мирон
ЖИ́РОШ Мирон (01. 06. 1936, с. Руський Керестур, нині Сербія – 29. 11. 2016, м. Казинбарцика, Угорщина) – український історик, публіцист і журналіст у Сербії. Закін. Вищу адм. школу (1961) та Університет (1969) у м. Новий Сад (нині Сербія). Працював учителем руських початк. шкіл у с. Дюрдьово (1953–56) та Руський Керестур (1957–59; обидва – Воєводина), ред. видавництва «Руске слово» (1962–63), референтом культури Будинку піонерів у Новому Саді (1965–66) та журналістом радіо «Нови Сад» (1966–91). Досліджував соц.-екон. історію і демографію русинів Сербії та Хорватії. Тісно співпрацював з установами та окремими науковцями України, переважно Закарпаття. Автор 7-том. монографії «Бачванско-сримски Руснаци дома и у швеце» (Нови Сад, 1997–2009), кн. істор.-докум. ст. «Погляди до прешлосци» (Нови Сад, 1995), «Жива Горнїца» (Будапешт, 1996), «Мили сину мой» (Нови Сад, 2002; про русинів в Арґентині, США й Канаді), поеми-хроніки «Надїя под цудзим небом» (Мишколц, 1997). Нагородж. держ. Орденом праці зі срібним вінком (Югославія, 1988).
Літ.: Мирон Жирош – хронїчар рускей души: Био-библіографийни указатель творчости. Нови Сад, 2006.
М. І. Мушинка
Рекомендована література
- Мирон Жирош – хронїчар рускей души: Био-библіографийни указатель творчости. Нови Сад, 2006.
Людина 
