Житлово-комунальне господарство (ЖКГ)

ЖИТЛО́ВО-КОМУНА́ЛЬНЕ ГОСПОДА́РСТВО (ЖКГ)  — галузь господарства, що забезпечує житлово-побутові потреби населення шляхом підтримання у належному стані приміщень та будинків, здійснює обслуговування побутових потреб населення, вирішує питання благоустрою та впорядкування населених місць, а також постачання необхідних ресурсів води, газу, тепла й електроенергії. Підгалузі ЖКГ України: житл. госп-во; теплоенергетика; водопостачання та водовідведення; благоустрій і комунал. обслуговування; міський електротранспорт. Структура ЖКГ: міські житл. будинки з усім наяв. у них інж. устаткуванням, ремонтно-буд., вироб., транспортні та ін. господарства, що обслуговують житл. фонд і входять у систему упр. житл. фондом як його матер.-тех. база; сан.-тех. (водопостачання та водовідведення, житл.-експлуатац., з прибирання тер. насел. місць та сан. очищення домоволодінь, пральні, лазні, купал.-плавал. споруди), транспортні (міський громад. пасажир. транспорт — метрополітен, трамвай, тролейбус, фунікулер, канатні дороги, автобуси, таксі; водний транспорт місц. призначення), енергет. (електричні, газові та теплофікац. розподіл. мережі, опалювал. котельні, теплоелектроцентралі і ТЕС, газові заводи, які обслуговують насел. пункти) підприємства; споруди зовн. благоустрою насел. місць — дороги і тротуари, мости та шляхопроводи, підземні та наземні пішохідні переходи й естакади, споруди і мережі зливової (водостічної) каналізації, набережні, гідротех. споруди, призначені для запобігання зсувів і затоплення тер., їх осушення, берегоукріплення, зелені насадження заг. користування, вуличне освітлення; готелі, служби землекористування, інвентаризації будівель, споруд і мереж, цвинтарі, крематорії, організації, які надають ритуал. послуги. Нині стан ЖКГ України фахівці розцінюють як критичний. Серед його осн. проблем — недостатня керованість, неконтрольованість, низька якість роботи житл.-комунал. підприємств і послуг, які вони надають; низька фінанс. спроможність; застарілість та малоефективність, вразливість, зокрема перед ціновим фактором, існуючої системи енерго- та теплозабезпечення помешкань; нерівноважність відносин, незахищеність мешканців від свавіл. дій постачальників комунал. послуг. Одним із осн. норматив. документів щодо ЖКГ України є «Програма реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2002–2005 роки і на період до 2010 року» («Міське господарство України», 2002, № 1). Відповідно до неї пріоритет. напрямом прискореного реформування ЖКГ було впровадження ефектив. енергоощадної політики. 11 червня 2009 Президентом України підписано Закон України «Про Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009–2014 роки» («Відомості ВР України», 2009, № 47–48). Гол. орган у системі центр. органів виконав. влади з питань забезпечення реалізації держ. політики у сфері ЖКГ, житл. політики та міського електрич. транспорту — Міністерство з питань ЖКГ України. При ньому функціонує Держ. житл.-комунал. інспекція. Від 2007 виходить ж. «Житлово-комунальне господарство України». Підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації фахівців для підприємств, установ і організацій житл.-комунал. сфери здійснює Академія житлово-комунального господарства Державна (Київ).

Завантажити статтю