Житник Володимир Костянтинович

ЖИ́ТНИК Володимир Костянтинович (28. 11. 1938, с. Великі Будища Дикан. р-ну Полтав. обл. — 07. 11. 2010, Київ) — поет, пере­кладач, славіст, літературо­знавець. Кандидат філологічних наук (1973). Член НСПУ (1981). Літ. премія ім. М. Рильського (1998). Закін. Київський університет (1961), де й працював 1968–93: у 1981–87 — завідувач кафедри словʼян. філології. 1994–2007 — завідувач кафедри української мови, від 2007 — доцент кафедри заг. і словʼян. мово­знавства Нац. університету «Києво-Могилян. академія». 1994–95 викладав укр. мову та літературу у Карловому (Прага) і Масариковому (Брно) університетах. Автор зб. поезій «Зелений вітер» (1967), «Причали» (1974; обидві — Київ), «Памʼять дерев» (Прага, 1995). Один із пере­кладачів до антологій «Чеська поезія» і «Словацька поезія» (обидві — 1964), кн. «Vita nova» Данте (1965), «Антологія польської поезії» (1979); пере­кладач із чес. мови зб. «Сілезькі пісні» П. Без­руча (1970; спільно з Г. Кочуром і М. Лукашем), повісті «Звали мене Лені» З. Без­дєкової (1973), зб. «Поезії» Ї. Волькера (1986, також упорядник), низки віршів до антології молодих поетів «Весняна Влтава» (1982, також упорядник спільно з Р. Лубківським); зі словац. — зб. «Мудреці з Трамтарії» М. Валека (1982; усі — Київ); окремих поезій М. Жакоба (з франц.), З. Ландоя, А. Глянц-Леєлеса, М. Бродерзона (усі — з ідиш; опубл. в кн. «Антологія єврейської поезії», К., 2007). Упорядник, пере­кладач, автор перед­мов і приміток до кн. «Міст. Сучасне чеське оповіда­н­ня» (1984) і «Шевченко Т. Г. “Єретик”: Поема: Словʼянськими мовами» (1991; обидві — Київ). Пере­клади Ж. від­значаються високою фаховістю, увагою до індивід. стилю авторів. Автор моно­графії «Поезія Антоніна Сови» (К., 1975) і наук. дослідж., присвяч. історії словʼян. літ-р, між­словʼян. літ. взаєминам, про­блемам худож. пере­кладу та шевченко­знавства. Окремі твори Ж. пере­кладено груз., серб., словац. і чес. мовами.

Завантажити статтю