Житомирська духовна семінарія РКЦ

ЖИТО́МИРСЬКА ДУХО́ВНА СЕМІНА́РІЯ РКЦ Засн. 1785 у зв’язку з буллою «Ubi primum» (1740), якою рим. папа Бенедикт ХІV зобов’язав єпископів створити у кожній дієцезії семінарію. 1784 єпископ Каспар Цецішевський запросив із Варшави до Житомира 3-х священиків зі Згромадження св. Вікентія де Поля, власним коштом придбав підручники, реліг. літературу та ін., написав статут семінарії. Першим регентом (ректором) став о. К. Мечковський. Кількість вихованців на той час становила 6 осіб. Навч. тривало 2 р. і передбачало студії Св. Письма, морал. й догмат. теології, історії Церкви та філософії, і спрямов. було не стільки на формування вченого-богослова, скільки на виховання освіченого та побожного душпастиря. З часом впроваджено канон. право, екзегезу Св. Письма, географію Палестини, заг. історію, гомілетику, іноз. мови та ін. Станом на 1820 кількість вихованців семінарії не перевищувала 7 осіб, а 1827 — 10. Після указу царя Миколи І від 12 листопада 1842, згідно з яким монахи-францисканці залишили Житомир, семінарія розташувалася у їхньому монастирі. 1851–52 тут навч. С. Філінський, майбутній Варшав. архієпископ, котрий у спогадах писав, що на той час в семінарії було 37 студентів. У жовтні 1876 до м. Симбірськ (нині Ульяновськ, РФ) депортовано ректора А. Крушинського, а семінарію закрито, проте за 5 р. єпископ отримав дозвіл від імператора Олександра ІІІ на її відновлення. Станом на 1881 тут навч. 2 семінаристи, 1884 — 11, 1886 — 33, 1901 — 61, з яких 30-х утримували на держ. кошти, а решту — Рим.-катол. духов. колегії. Станом на 1 січня 1917 у семінарії навч. лише 38 студентів. 20 січня 1919 ректор семінарії, канонік Ф. Чижевський, доповідав Консисторії, що заг. кількість семінаристів сягає 57-ми осіб. У квітні того ж року, після встановлення в Житомирі більшов. влади, семінаристи на чолі з ректором були змушені переїхати до м-ка Олика (нині смт Ківерців. р-ну Волин. обл.), а в серед. 1920 семінарію переведено до м. Ґнєзно (нині Великопольс. воєводства, Польща). Після підписання перемир’я між більшов. Росією та Польщею 1922 Ж. д. с. діяла в Луцьку, після 2-ї світової війни закрита. Лише 1995 єпископ Я. Пурвінський відновив її у смт Ворзель (Ірпін. міськради Київ. обл.) під назвою Вища духовна семінарія Найсвятішого Серця Ісуса. 4 травня 2002 рукоположено 5 нових священиків. Загалом упродовж 14-ти р. функціонування у семінарії підготовлено до пресвітер. служіння 22-х священиків (2 з яких продовжили освіту в Римі). Навч. програма передбачає 6-річ. курс філос.-богослов. студій та ґрунт. душпастир. практику. Станом на 2009 тут навч. 37 семінаристів з 4-х спільнот: Конгрегації місіонерів св. Вікентія де Поля, Місій. дієцезіал. семінарії «Redemporis Mater», Облати Непорочної Діви Марії, а також студенти з Києво-Житомир., Луцької, Одес.-Сімфероп. та Харків.-Запоріз. дієцезій. Ректор — єпископ В. Скомаровський (від 2002).

Завантажити статтю