КРЕ́ЦУ Ігор (Creţu Igor; 21. 03. 1922, с. Владимировка, нині Вулканештського ра­йону, Молдова — 22. 02. 2018) — молдавський письмен­ник, пере­кладач. Державна премія Молдавської РСР (1972). Закінчив філологічний факультет Кишинівського університету (1951), на­вчався у Літературному ін­ституті в Москві (1957–58). Редактор журналу «Нистру». Де­бютував 1947 віршами. За­ймав­ся пере­важно пере­кладами. Кіль­ка поезій у пере­кладі К. вмі­щено у збірці «Опере алесе» («Ви­брані твори») Т. Шевченка (1951). Пере­клав роман «Сʼауде о таланка» («Тронка», 1978) О. Гонча­ра. У власній збірці «Пажинь де умор» («Сторінки гумору», 1980) опублі­кував пере­клади молдавською мовою оповідань Остапа Вишні — «Ауто­био­графия мя» («Моя автобiогра­фiя»), «Тунул луй мош Сви­рид» («Гармата дiда Свирида»), «Епу­риле» («Зайцi»), «Урсул» («Вед­мiдь»), «Олекса Иванович» («Олек­са Iванович»), «Сомнул» («Сон»). Усі за­значені книги ви­дано у Кишиневі. Пере­клав із російської мови окремі твори М. Гоголя, М. Шолохова, І. Тургенєва та ін.; із грузинської — Ш. Ру­ставелі; з англійської — В. Шек­спіра, Дж. Байрона; з німецької — Р. Бернса, із французької — Ш. Бодлера, А. Сент-Екзюпері.