Дужий Петро Атанасович

Визначення і загальна характеристика

ДУ́ЖИЙ Петро Атанасович (псевд. і крипт. — Дорош, Аркадій, Арсен, Панасенко, Віталій, Павлович, Орест, Десятник, П. Просвітянин, Б. П. Низовий, М. В-ак; 07. 06. 1916, с. Карів Рава-Рус. пов., нині Сокал. р-ну Львів. обл. — 24. 10. 1997, Львів) — політичний діяч, публіцист. Брат М. Дужого. Навч. у Рава-Рус. і Львів. г-зіях, Академії закордон. торгівлі у Львові. Від 1932 — чл. Юнацтва ОУН. За політ. діяльність був ув’язнений у польс. тюрмах (1934, 1938, 1939). У 1939–41 вчителював на Холмщині, входив до Томашів. повіт. проводу ОУН. 1941–42 — учасник Пн. похід. групи ОУН(б), організац. референт і заст. провідника ОУН(б) Пд.-сх. укр. земель. 1943 заарешт. ґестапо та засудж. до страти, однак втік із в’язниці. Від 1944 — референт пропаганди Проводу ОУН самостійників-державників (СД) на Зх.-укр. землях, від 1945 — референт пропаганди Проводу ОУН СД. Організатор підпіл. видавн. осередку «Зелений гай» на Львівщині. Член редколегій центр. вид. ОУН і УПА, зокрема «Вісті» (1943), «Повстанець», «Вісті Української Інформаційної Служби», гол. ред ж. «Ідея і Чин» (усі — 1944–45). 4 червня 1945 заарешт. і засудж. до розстрілу, заміненого на 25 р. ув’язнення. Покарання відбував у Воркутин. таборах (РФ). Після звільнення жив у Запоріжжі, згодом — у Львові (працював на виробництві). На поч. 90-х рр. включився у громад.-політ. життя, став ініціатором видання часопису «Українська ідея і чин» (1998). Автор монографій «Степан Бандера — символ нації: Ескізний нарис про життя та діяльність провідника ОУН» (у 2-х т., 1996–97), «Генерал Тарас Чупринка» (1997), «Роман Шухевич — політик, воїн, громадянин» (1998), зб. поезій «Біль і гнів» (1999), двотомника публіцист. творів «Українська справа вчора і сьогодні» (2002–03; усі — Львів).

Завантажити статтю