ДУКЕ́ЛЬСЬКИЙ Семен Семенович (01(13). 08. 1892, м. Єлисавет­град Херсон. губ., нині Кірово­град — 30. 10. 1960, Москва) — радянський і партійний діяч. Закін. приватні муз. (1908) та оперно-муз. (1909) школи. Працював піаністом у кінотеатрах. Від 1915 — рядовий муз. служби одного із полків рос. армії. 1917 вступив до партії більшовиків. 1917–18 — пом. нач. забезпече­н­ня Фінської червоної гвардії, 1918–19 — ін­спектор армій. комітету, нач. канцелярії військ. від­ділу пред­ставництва ВУЦВК у Москві, нач. заг. від­ділу політупр. Наркомату військ. справ України, уповноважений Ради праці та оборони України й політбоєць 52-го полку в Миколаєві; 1919–20 — чл. військ. під­піл. організації, трофей. комісії 14-ї армії в Одесі. У ЧК від 1920: нач. Особл. від­ділу Центр. упр., від січня 1921 — нач. від­ділу із боротьби з бандитизмом та Секретно-оператив. частини, заст. нач. Особл. від­ділу Центр. упр. Від квітня 1921 — за­ступник нач. Особл. від­ділу, заст. нач. Секретно-оператив. частини ВУЧК, 1921–22 — голова Одес. губчека. Ви­ступив ініціатором фабрикації справи «Комітету порятунку Вітчизни» і, без від­повід. санкції, з метою дез­інформації на­друкував за кордоном матеріали по ній (робота ви­знана занадто брутальною, за що Д. отримав догану від керівництва іноз. від­ділу ГПУ РРФСР). Водночас написав кн. «ЧК–ГПУ. Часть первая», яка була під­готовлена до друку в Харкові, але за наказом моск. керівництва не ви­йшла (її машинопис, що зберігся в архіві Гуверів. ін­ституту в США, опубл. 1989 Канад. ін­ститутом україно­знав. студій). Від 1922 — спів­роб. резерву ГПУ УСРР, від 1923 — нач. Пд. транс­порт. від­ділу ОГПУ в Харкові, 1923–26 — нач. Волин. і Катеринослав. губвід­ділів ГПУ. 1926–27 — управляючий Одес. харчотрестом, 1927–28 — директор ф-ки «Жовтень» у Харкові, 1928–30 — чл. правлі­н­ня тресту «Донвугі­л­ля», голова правлі­н­ня тресту «Донбасток». Від 1930 — на кер. посадах у структурі ОГПУ, від 1934 — нач. Упр. НКВС у Воронез. обл. (РФ). 1937–38 — спів­роб. для особл. доручень при наркомі внутр. справ СРСР, від 1938 — голова Комітету в справах кінемато­графії при РНК СРСР, від 1939 — нар. комісар мор. флоту СРСР, від 1942 — уповноважений Держ. комітету оборони з виробництва боє­припасів на заводах наркоматів боє­припасів і міномет. обла­да­н­ня СРСР у Челябін. обл. (РФ), від 1943 — за­ступник наркома (згодом міністра) юстиції РРФСР. Від 1953 — персон. пенсіонер союз. значе­н­ня. Депутат ВР РРФСР 1-го склика­н­ня. 1939–52 — чл. Центр. ревізій. комісії ЦК ВКП(б).