Дукельський Семен Семенович
ДУКЕ́ЛЬСЬКИЙ Семен Семенович (01(13). 08. 1892, м. Єлисаветград Херсон. губ., нині Кіровоград — 30. 10. 1960, Москва) — радянський і партійний діяч. Закін. приватні муз. (1908) та оперно-муз. (1909) школи. Працював піаністом у кінотеатрах. Від 1915 — рядовий муз. служби одного із полків рос. армії. 1917 вступив до партії більшовиків. 1917–18 — пом. нач. забезпечення Фінської червоної гвардії, 1918–19 — інспектор армій. комітету, нач. канцелярії військ. відділу представництва ВУЦВК у Москві, нач. заг. відділу політупр. Наркомату військ. справ України, уповноважений Ради праці та оборони України й політбоєць 52-го полку в Миколаєві; 1919–20 — чл. військ. підпіл. організації, трофей. комісії 14-ї армії в Одесі. У ЧК від 1920: нач. Особл. відділу Центр. упр., від січня 1921 — нач. відділу із боротьби з бандитизмом та Секретно-оператив. частини, заст. нач. Особл. відділу Центр. упр. Від квітня 1921 — заступник нач. Особл. відділу, заст. нач. Секретно-оператив. частини ВУЧК, 1921–22 — голова Одес. губчека. Виступив ініціатором фабрикації справи «Комітету порятунку Вітчизни» і, без відповід. санкції, з метою дезінформації надрукував за кордоном матеріали по ній (робота визнана занадто брутальною, за що Д. отримав догану від керівництва іноз. відділу ГПУ РРФСР). Водночас написав кн. «ЧК–ГПУ. Часть первая», яка була підготовлена до друку в Харкові, але за наказом моск. керівництва не вийшла (її машинопис, що зберігся в архіві Гуверів. інституту в США, опубл. 1989 Канад. інститутом українознав. студій). Від 1922 — співроб. резерву ГПУ УСРР, від 1923 — нач. Пд. транспорт. відділу ОГПУ в Харкові, 1923–26 — нач. Волин. і Катеринослав. губвідділів ГПУ. 1926–27 — управляючий Одес. харчотрестом, 1927–28 — директор ф-ки «Жовтень» у Харкові, 1928–30 — чл. правління тресту «Донвугілля», голова правління тресту «Донбасток». Від 1930 — на кер. посадах у структурі ОГПУ, від 1934 — нач. Упр. НКВС у Воронез. обл. (РФ). 1937–38 — співроб. для особл. доручень при наркомі внутр. справ СРСР, від 1938 — голова Комітету в справах кінематографії при РНК СРСР, від 1939 — нар. комісар мор. флоту СРСР, від 1942 — уповноважений Держ. комітету оборони з виробництва боєприпасів на заводах наркоматів боєприпасів і міномет. обладання СРСР у Челябін. обл. (РФ), від 1943 — заступник наркома (згодом міністра) юстиції РРФСР. Від 1953 — персон. пенсіонер союз. значення. Депутат ВР РРФСР 1-го скликання. 1939–52 — чл. Центр. ревізій. комісії ЦК ВКП(б).
Рекомендована література
- Петров Н. В., Скоркин К. В. Кто руководил НКВД: Справоч. Москва, 1999.
Завантажити статтю
Людина 
