Івашко Володимир Антонович

ІВА́ШКО Володимир Антонович (28. 10. 1932, Полтава — 13. 11. 1994, Москва, похов. у Харкові) — радянський і партійний діяч. Кандидат економічних наук (1973). Державні нагороди СРСР. Закін. Харків. гірн. інститут (1956). Від 1957 працював у ВНЗах Харкова, зокрема 1968–73 — секр. парткому Укр. заоч. політех. інституту; 1973–86 — на парт. роботі у Харкові та Дніпропетровську; від 1986 — секр., від 1989 — перший секр. ЦК КПУ; водночас від червня 1990 — голова ВР УРСР. У липні 1990 відмовився від поєднання посад першого секр. ЦК КПУ й голови ВР УРСР. Проводив політику горбачов. «перебудови»: 1989 в УРСР поступово почалася демократизація суспільства, сповільнилися політ. утиски, з’явилася можливість для утвердження НРУ. Після того, як став головою ВР УРСР, втратив підтримку КПУ і не зміг створити власну команду («праві» й «ліві» укр. політики вважали його креатурою Москви). Першим з кер. УРСР почав вести діалог з націонал-демократами. На 28-му з’їзді КПРС (липень 1990) обраний заст. ген. секр. ЦК КПРС М. Горбачова, що зумовило кризу у ВР УРСР і КПУ. Ініціював підписання нового союз. договору, під час спроби заколоту Держ. комітету з надзвич. ситуації (серпень 1991) зайняв вичікувал. позицію. Після заборони КПРС відійшов від політ. діяльності. 2002 ВР України заснувала для студентів Харків. університету радіоелектроніки дві стипендії ім. І.

Рекомендована література

1. Івашко Володимир Антонович // Комуніст України. 1989. № 11;
   Google Scholar Internet
2. Лозицький В. С. Політбюро ЦК Компартії України: історія, особи, стосунки (1918–1991). К., 2005.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю