ЕНЦИКЛОПЕДІЯ
СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ
Encyclopedia of Modern Ukraine

Думін Осип Олексійович

ДУ́МІН Осип Олексійович (літ. псевд. – Антін Крезуб; 26. 09. 1893, с. Грушів, нині Дрогоб. р-ну Львів. обл. – травень 1945, побл. м. Ґданськ, Польща) – військовик. Закін. гімназію у Дрогобичі (1912), навч. у Львів. університеті. Учасник молодіж. руху, чл. товариства «Січові стрільці». Від поч. 1-ї світової війни – офіцер австр. армії на рос. фронті. 1915 потрапив у полон, працював на шахтах Кривбасу. Восени 1917 сформував загін із 200 стрільців, на чолі якого прибув до Києва та вступив до Галицько-Буковин. куреня Січових стрільців. Як командир сотні, куреня, полку Корпусу УСС брав участь у боях проти більшов. і денікін. військ. У січні 1919 командував групою військ, яка розбила загони отамана Зеленого побл. м. Обухів (нині Київ. обл.). Від 1920 – у таборах для інтернованих у Чехо-Словаччині. За завданням УВО повернувся до Києва, викладав у Школі червоних старшин, входив до Центр. повстан. комітету. Від 1922 – у Львові. Реорганізував і очолив службу розвідки УВО, поширивши її діяльність на декілька країн Європи. Внаслідок конфлікту з чл. начал. команди Р. Ярим вийшов з УВО. Натомість створив і очолював (1925–27) Зх.-укр. нар.-рев. організацію, що діяла у структурі уряду ЗУНР на еміграції, редагував її вид. «Український революціонер». Відійшовши від військ.-політ. діяльності, мешкав у м. Кьоніґсберґ (Німеччина). Написав низку праць з історії Визв. змагань 1917–21, серед них – «Нарис історії українсько-польської війни 1918–1919» (Л., 1933; Нью-Йорк, 1966), «Історія Легіону Українських Січових Стрільців 1914–1918» (Л., 1936). Автор статті про УГА в Укр. Заг. Енциклопедії (В 3 т. Т. 3. Л.; Станіслав; Коломия, 1934). Під час 2-ї світової війни – службовець мін-ва сх. окупов. тер. Німеччини. Заарешт. і розстріляний органами НКВС.

Пр.: Історія українського війська. Л., 1936; Вінніпеґ, 1953; Prawda o ukraińskiej organizacji wojskowej // Zeszyty Historyczne. Paryż, 1974. № 30.

Літ.: Дзьобан О. Думін Осип Олексійович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1997. Вип. 4; Кучерук О. Протистояння Осипа Думіна і Рико Ярого // Рико Ярий – загадка ОУН. Л., 2005.

О. С. Кучерук

Основні праці

Історія українського війська. Л., 1936; Вінніпеґ, 1953; Prawda o ukraińskiej organizacji wojskowej // Zeszyty Historyczne. Paryż, 1974. № 30.

Рекомендована література

  1. Дзьобан О. Думін Осип Олексійович // Укр. журналістика в іменах. Л., 1997. Вип. 4;Google Scholar
  2. Кучерук О. Протистояння Осипа Думіна і Рико Ярого // Рико Ярий – загадка ОУН. Л., 2005.Google Scholar
Читати у файлі PDF

Інформація про статтю

Автор:

Авторські права:

Cтаттю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»

Бібліографічний опис:

Думін Осип Олексійович / О. С. Кучерук // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / Редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. – Режим доступу : https://esu.com.ua/article-19519

Том ЕСУ:

8-й

Дата виходу друком тому:

2008

Дата останньої редакції статті:

2008

Цитованість статті:

переглянути в Google Scholar

Для навчання:

використати статтю в Google Classroom

Тематичний розділ сайту:

Ключове слово:

EMUID (ідентифікатор статті ЕСУ):

19519

Кількість переглядів цього року:

16

Схожі статті

Буяло
Людина  | 2024
М. Г. Железняк
Сбитов
Людина  | 2023
О. В. Савченко
Щоголев
Людина  | 2023
Н. В. Попович-Кузнецова

Нагору