Крива

КРИ́ВА – село Тячівського району Закарпатської області. Знаходиться на р. Тересва (притока Тиси, бас. Дунаю), в оточенні дубових і букових лісів, побл. невеликих гір Обчина та Осуй, за 160 км від обл. центру, за 14 км від райцентру та за 3 км від залізнич. ст. Тересва. Пл. 11,6 км². Насел. 3024 особи (2001), переважно українці. Історія села тісно по­­в’язана з історією смт Тересва та сіл Грушове і Тернове (усі – Тячів. р-ну). Мало також назви Велике Криве та Криве. Село вперше згадується в писем. дже­­релах 1373, коли угор. король Лайош І подарував його волось­кому воєводі Балку. 1378 королів. указом визначено межу між К. і Тересвою. 1405 сини Балки – Дмитро й Олександр – подарували К., Тересву та Грушове пра­­вослав. (т. зв. Грушівському) монастирю, перші згадки про який належать до 13 ст. (існував до кін. 18 ст., 2004 відроджений, нині Свято-Архангело-Михайлів. чол. монастир УПЦ МП). Жит. брали участь у повстанні Д. До­жі 1514, русі Ференца Ракоці ІІ 1703–11. Побл. села діяли загони опришків, ватажками яких були Пинтя, Ф. Бойко. У остан. чв. 18 ст. тут оселилися німці-колоністи. 1910 проживало 946 осіб, з них 707 українців, 233 німці, 6 угорців. Мешканці воювали на фронтах 1-ї світової війни. Від 2-ї пол. квітня 1919 – у скла­ді Румунії, від вересня того ж ро­ку – Чехо-Словаччини. Від березня 1939 до жовтня 1944 – під гортист.-фашист. окупацією. 1945 у складі Закарп. України К. відійшла до УРСР. Нині у К. – початк. і неповна середня заг.-осв. школи, дитсадок; б-ка; амбулаторія; готель. 1997 засн. Свя­то-Георгіїв. чол. монастир УПЦ МП. Діє також реліг. громада УГКЦ. Збереглася Свято-Покров. церква, збудована 1862. Є дже­рело мінерал. води з унікал. хім. складом (гідрол. пам’ятка природи місц. значення). У селі роз­­винуті бджільництво та вівчарство. Встановлено обеліск Слави.

Н. І. Зизень, В. В. Кучерявий

Фотоілюстрації

завантажити статтю