ЗАКАРПА́ТСЬКА О́БЛАСТЬ — область у пів­ден­но-західній частині України, у межах Українських Карпат (див. також Закарпаття). Утворена у складі УРСР 22 січня 1946. Спочатку вона складалася з 13-ти округ, які 1953 були пере­творені на ра­йони. У різні часи територія Закарпатської області мала назви Карпатська Русь, Угорська Русь, Подкарпатська Русь, Карпатська Україна, Закарпатська Україна, входила у сферу впливу могутньої східнословʼянської держави — Київської Русі, пере­бувала у межах кордонів Угорщини, Австрії, Австро-Угорщини, Чехо-Словач­чини. Площа 12,8 тис. км2 (2,1 % території України). Населе­н­ня 1254,6 тис. осіб (2001, складає 100,7 % до 1989): українців — 80,5 %, угорців — 12,1 %, румунів — 2,6 %, росіян — 2,5 %, циган — 1,1 %, словаків — 0,5 %, німців — 0,3 %. Загалом на території області проживають пред­ставники понад 100 національностей і народностей. Закарпа­т­тя серед регіонів України за чисельністю населе­н­ня знаходиться на 19 м. (2,6 %). Значне його збільше­н­ня спо­стерігалося у 1950–60-х рр., коли природний приріст становив у середньому 13,6 тис. осіб. 1995 тут вперше зафіксовано зменше­н­ня чисельності населе­н­ня. Лише 2008 народжуваність в області знову почала пере­вищувати смертність, у 2-му пів­річ­чі 2009 різниця складала 7 %. Пере­важна більшість закарпатців проживає у сільській місцевості (62,9 %), 5-та частина — у 192-х населених пунктах, які мають статус гірських. Густота 98,02 осіб на 1 км2. Адміністративний центр — Ужгород (115 568 осіб). У складі області — 5 міст обласного (Ужгород; Берегове, 26 050 осіб; Мукачеве, 81 637; Хуст, 28 559; Чоп, 8870) та 6 ра­йон­них (Виноградів, 25 383; Іршава, 9512; Перечин, 7020; Рахів, 14 969; Свалява, 16 983; Тячів, 9519) значе­н­ня, 13 ра­йонів (найбільший в області та Україні — Тячівський, 171 850, найменший в області — Воловецький, 25 336), 19 смт, 579 сільських населених пунктів. Протягом 1998–2008 на­дано статус сільських населених пунктів 8-ми смт (Колочава, Май­дан Між­гірського р-ну, Довге, Ільниця Іршавського р-ну, Турʼї Ремети Пере­чинського р-ну, Поляна Свалявського р-ну, Нижні Ворота Воловецького р-ну та Бог­дан Рахівського р-ну), утворено 31 сільську раду та від­новлено раніше обʼ­єд­наних або ліквідованих 9 сільських поселень. На території компактного прожива­н­ня угорців (Берегівський, Вино­градівський, Мукачівський та Ужгородський р-ни) повернуто історичні назви 38-ми селам, проведено також уточне­н­ня назв 80-ти сільських поселень. Статус історичних населених місць мають Ужгород, Берегове, Вино­градів, Іршава, Мукачеве, Пере­чин, Рахів, Свалява, Тячів, Хуст, смт Буштине, Великий Березний, Вилок, Воловець, Королеве, Міжгірʼя, Солотвине, Тересва і Чинадійове. В Ужгороді — генеральні консульства Угорської Республіки і Словацької Республіки.

На Пів­ночі Закарпатська область межує з Львівською області, на Пів­нічному Сході і Сході — з Івано-Франківською області, на Пів­дні проходить державний кордон з Румунією (205,4 км), на Пів­ден­ному Заході — з Угорщиною (130  км), на Заході — зі Словач­чиною (98,5 км), на Пів­нічному Заході — з Польщею (33,4 км). Між­народні автомобільні пункти пере­ходу: Ужгород, Малий Березний, Тиса, Лужанка, Вилок, Солотвине; автомобільні пункти спрощеного пере­ходу: Дзвінкове, Косине; між­народні залізничні пункти пере­ходу: Страж, Па­влове, пасажирські станції Чоп, Дружба, Саловка, Ділове; між­народний повітряний пункт пере­ходу — аеропорт Ужгород (пропускна здатність 1500 пасажирів на добу); між­народний автомобільний і залізничний пункт пере­ходу — Дякове; залізничний і пішохідний пункт спрощеного пере­ходу — Тересва; між­народний пішохідний пункт пере­ходу — Сельменці; пішохідний пункт спрощеного пере­ходу — Хижа. Протяжність Закарпатської області з Пів­ночі на Пів­день 80 км, із Заходу на Схід — 184 км. Крайні точки: Пів­ніч — 22° 35´ сх. д. та 49° 05´ пн. ш. (с. Стужиця Великоберезнянського ра­йону, хребет Східні Бе­скиди), Пів­день — 24° 18´ сх. д. та 47° 53´ пн. ш. (Довгорунська мармурова копальня, за 6 км від с. Ділове Рахівського ра­йону), Захід — 22° 09´ сх. д. та 48° 27´ пн. ш. (за 1,5 км від с. Соломонове Ужгородського ра­йону), Схід — 24° 37´ сх. д. та 48° 04´ пн. ш. (г. Чорна Гора, за 12 км від с. Луг Рахівського ра­йону). На території Закарпатської області по­близу с. Ділове Рахівського ра­йону — гео­графічний центр Європи, по­близу г. Кук у Свалявському ра­йоні — гео­графічний центр Закарпа­т­тя.

У гео­структурному від­ношен­ні область знаходиться у межах пів­ден­но-західної частини покривно-складчастої споруди Українських Карпат і Закарпатського прогину. Близько 80 % її території за­ймають гірські хребти (витягнуті з Пів­нічного Заходу на Пів­ден­ний Схід), між­гірні улоговини і долини. Карпати пере­важно виповнені складно дис­локованою осадовою товщею флішу крейдово-палеогенового віку, Закарпатський прогин — неогеновими моласами. На їх межі у зоні глибин­ного Закарпатського роз­лому ефузивні й інтрузивні породи складають Вулканічний хребет. У долинах Тиси та Латориці — суцільний покрив з піщано-галечних від­кладів, у гірській частині — пере­важно малопотужні елювіально-делювіальні утворе­н­ня і алювіальні від­клади терас. У пів­нічній і пів­нічно-східній частині Закарпатської області — Вододільний хребет з г. Пікуй, Ужоцьким і Верецьким пере­валами, на Пів­день від нього — Полонинський хребет, роз­членований на полонини Боржава, Красна, Полонина-Руна, хребет Свидовець, східніше — хребет Чорногора з найвищою вершиною України — г. Говерла (2061 м над р. м.), Рахівські гори. Ґорґанами з г. Сивуля та Вишківським і Яблуницьким пере­валами проходить межа з Івано-Франківською обл. На Пів­день Полонинський хребет від­ділений від Вулканічного хребта Березне-Ліпшанською долиною (Пере­чинська, Свалявська і Кушницька улоговини). На Пів­ден­ному Заході Закарпатської області — Закарпатська низовина (102–120 м над р. м.) з не­значним похилом від гір до р. Тиса. У краї виявлено понад 360 родовищ і джерел цілющих природних мінеральних вод. Тут роз­ві­дано понад 150 родовищ 30-ти видів корисних копалин. Енергетичними ресурсами область забезпечена недо­статньо. Є невеликі поклади бурого вугі­л­ля (Горбківське, Ільницьке, Ужгородське родовища), значні запаси термальних під­земних вод (по­близу Ужгорода) та камʼяної солі (Солотвинське родовище), здійснюється також видобуток туфів, доломітів, перлітів, мінеральних фарб, бентонітових глин, кольорових мармуризованих вапняків (Великокамʼянецьке, Довгорунське, Прибуйське родовища), бариту, цеолітів, різноманітних рудних корисних копалин: ртуті, алунітів, поліметалевих руд (Біганське, Берегівське родовища). На території області протікає 9429 річок і потоків (152 річки мають довжину понад 10 км кожна). Майже всі вони беруть початок у горах і протікають з Пів­нічного Сходу на Пів­ден­ний Захід. Річки належать до басейну Тиси (притока Дунаю), протяжність якої у межах області 240 км. Вона формується від зли­т­тя Білої і Чорної Тис: Тересва, Теребля, Ріка, Боржава (впадають у Тису на території Закарпатської області), Латориця, Уж з притокою Турʼя. Пере­січна густота річкової сітки 1,7 км/км2, змінюється від 1,3 км/км2 на рівнині до 2,0 км/км2 у горах. Живле­н­ня дощове (40 %), снігове та ґрунтове. В області — 137 озер, в основному загатних і льодовикового походже­н­ня. Найбільше з них — Синевир (включене до пере­ліку «Сім чудес України»). Водні ресурси використовують для водопо­стача­н­ня, отрима­н­ня електро­енергії, гі­дромеліорації, рекреації, у рибному господарстві. Клімат помірно континентальний. Територія Закарпатської області належить до 2-х агрокліматичних ра­йонів — Карпатського з вертикальною кліматичною зональністю та Закарпатського вологого теплого з мʼякою зимою. На низовині (зима коротка та мʼяка) пере­січна температура січня –2–3 °С, липня — +19–21 °С, у середньогірській частині (зима тривала холодна, літо коротке) — від­повід­но –5–9 °С (іноді –30 °С) та +9–13 °С. У горах спо­стерігається зниже­н­ня температури з висотою. Період з температурою +10 °С становить 170–200 днів. Річна кількість опадів від 642 мм (Берегове) до 1411 мм (Усть-Чорна). У горах сніг лежить близько 110 днів, на рівнині — 50 днів. У гірській частині від­буваються землетруси, снігові лавини, у пів­ден­но-західних ра­йонах — понад 40 днів на рік сильні зливи з грозами. Бувають ката­строфічні паводки та селі. Діють метео­станції в Ужгороді, Береговому, Великому Березному, Між­гірʼї, Нижнім Воротам, Нижньому Студеному, Рахові, Хусті. Ґрунти буроземні кислі та дерново-буроземні (58 %), буроземно-підзолисті (10 %), лучно-буроземні, дернові опідзолені (12 %), дерново-підзолисті та лучні. Ліси, які є найбільшим багатством краю, за­ймають понад 50 % території, вони різноманітні за породним складом, залежно від вертикальної поясності. На Закарпатській низовині поширені грабово-дубові та дубові ліси, у перед­гірʼях і горах до висоти 700 м над р. м. — дубові, до висоти 1300 м над р. м. — букові, до висоти 1500–1550 м над р. м. — ялинові з домішками бука, ялиці, кедрової сосни. Довершують ландшафт субальпійські та альпійські луки — полонини, виповнені заростями гірської сосни, зеленовільховими та ялівцевими чагарниками, чорницевими пустищами, мохово-лишайниковими і гірсько-лучними угрупова­н­нями. 18 % території Закарпатської області за­ймають лучні угі­д­дя. Вегетаційний період на низовині триває до 230, у перед­гірʼях — 210–230, у горах — 90–210 днів. У фауні — понад 70 видів ссавців, 280 — птахів, 10 — плазунів, 16 — земноводних, 60 — риб. Трапляються карпатський олень, кіт лісовий, снігова полівка, карпатська білка, альпійська бурозубка, великий під­ковоніс, гостровуха нічниця, триколірна нічниця, руда вечірниця, козуля, темний тхір, дятел сірий, сокіл-балобан, чубатий жайворонок, карпатський глухар, середньоєвропейський рябчик, трипалий дятел, альпійська горіхівка, альпійський тритон і карпатський тритон, плямиста саламандра, лісовий полоз, гадюка, з риб — струмкова форель, харіус, дунайський лосось, угорська мінога, товстолобик та білий амур. У Закарпатській області — Карпатський біо­сферний заповід­ник (його екосистеми від­несені до найцін­ніших на Землі та від 1993 входять до між­народної мережі біо­сферних резерватів ЮНЕСКО, є одним з найбільших наукових і екологічно-освітніх центрів регіону; серед від­окремлених масивів — Чорногірський, Марамороський, Свидовецький, Кузійський, Угольсько-Широколужанський, «Долина нарцисів»), національні природні парки Синевир і Ужанський (складова частина єдиного у світі три­сторон­нього польсько-словацько-українського Між­народного біо­сферного заповід­ника «Східні Карпати»), заказники Брадульський (ландшафтний), Росішний, Діброва (обидва — лісові), Чорна гора, Юлівська гора, Гладинський, Ґорґани і Тавпіширка, Кедринський, Керничний, Странзул, Задня, Кедрин (усі — ботанічні), Річанський, Турʼє Полянський, Великодобронський, Потік Оса (усі — загальнозоологічні), Соколові скелі (орнітологічний), Апшинецький (гідрологічний), Зачарована долина (геологічний), памʼятки природи Високий камінь (комплексна), Тепла яма, Довгий потік, Великий Яворець та Обнога, Атак (усі — ботанічні), Голятин (лісова), Чорне багно (гідрологічна), Ботанічний сад Ужгородського університету, «Карпати» санаторію парк памʼятка садово-паркового мистецтва, національний природний парк «Зачарований край» (усі — загальнодержавного значе­н­ня), 1 ландшафтний, 10 лісових, 19 ботанічних, 1 зоологічний, 1 орнітологічний, 5 іхтіологічних, 4 гідрологічні заказники, 2 лісових, 7 ботанічних заповід­них ур­очищ, 40 ботанічних, 1 зоологічний, 25 гідрологічних, 37 геологічних памʼяток природи, 2 дендрологічні парки, 21 парк памʼятка садово-паркового мистецтва місцевого значе­н­ня.

Господарсько-промисловий комплекс З. о. характеризується аграрно-індустріальною спеціалізацією. Один із найважливіших пріоритетів її роз­витку — транскордон­не спів­робітництво та прикордон­на інфра­структура. Область спів­працює в економічній сфері з прикордон­ними регіонами сусідніх країн, зокрема під­писано угоди з двома румунськими, двома словацькими і однією угорською областями. Вона посідає одне з перших місць в Україні за часткою вкладених на кожного її жителя інвестицій. Серед головних галузей промисловості — лісова, деревооб­робна та лісохімічна. Роз­винуті харчові і машинобудівні. Лісо­промислові під­приємства роз­ташовані в усіх ра­йонах області (лісозаготівля пере­важно здійснюється на Сході) та спеціалізуються на виготовлен­ні пиломатеріалів, меблів, меблевих заготовок, клеєної і струганої фанери, деревостружкових плит. Найбільші — у Сваляві, Хусті, Рахові, Ужгороді, Тересві, Мукачевому, Береговому. Серед лісохімічної продукції (Свалява, Пере­чин, смт Великий Бичків Рахівського ра­йону) — оцтова кислота, деревне вугі­л­ля, формалін, роз­чин­ники, карбамідні смоли тощо. Харчова галузь пред­ставлена під­приємствами з пере­робле­н­ня мʼяса (Ужгород, Вино­градів, Хуст, Берегове, Мукачеве), молока (Ужгород, Мукачеве, Рахів, Вино­градів, Берегове, Хуст), виробництва вина (під­приємства «Леанка», «Бобовище», «Котнар», «Айс­берг», «Скілур»), коньяку (орендне під­приємство «Ужгородський коньячний завод»), плодоконсервних (Тячів, Тересва, Великий Березний, Вино­градів, Мукачеве) і олійно-жирової продукції, без­алкогольних напоїв, роз­ливу мінеральних вод, легка — з виготовле­н­ня швейних і трикотажних виробів, білизни, пальт, курток, костюмів, взу­т­тя (Берегове, Вино­градів, Іршава, Пере­чин, Тячів, Чоп; ЗАТ «Ужгородська швейна фабрика»), ВАТ «“Мрія” Мукачівська трикотажна фабрика»), капелюхів (ТОВ «Хустська фабрика фетрових головних уборів»), штучного хутра (ВАТ «Хутро», смт Ясіня Рахівського ра­йону), машинобудівні — приладів, металорізальних вер­статів, пресів, турбо­установок, арматури, абразивів. В Ужгороді, Мукачевому, Береговому, Хусті, Рахові, Сваляві працюють під­приємства з виробництва цегли, черепиці, залізобетон­них кон­струкцій і деталей. В області пред­ставлені світові лідери електрон­ної промисловості та сфери виробництва комплектуючих до автомобілів, лиж, меблевої і легкої промисловості. Упродовж січня–липня 2009 у З. о. виготовлено 11 314 т фруктових і овочевих соків, нектарів, 5456 т консервованих овочів, фруктів, горіхів і грибів, 8034 т хлібобулочних виробів, 176 т ковбасних виробів, 2047 т кондитерських виробів з цукру, шоколаду та ін. харчових продуктів з вмістом какао, 1250 тис. дал вина, 7400 тис. дал газованих натуральних мінеральних вод, 592 тис. м2 тканин, 625,8 тис. шт. по­стільної білизни, 913,8 тис. шт. брюків і бриджів, 2597,5 тис. шт. спідньої і верх­ньої трикотажу, 35,7 тис. пар взу­т­тя, 4224 т миючих засобів, 5,6 млн шт. керамічних невогнетривких цегли, 39 128 шт. не­електричних побутових приладів, 37 042 шт. електро­двигунів і генераторів змін­ного струму, універсальних електро­двигунів, 1178 шт. легких автомобілів, 431,4 тис. шт. меблів. У січні–червні 2009 заготовлено 351,5 тис. м3 ліквідної деревини, з них 141,8 тис. м3 круглих лісоматеріалів, 58,8 тис. м3 деревини для технологічних потреб, 123,8 тис. м3 дрів для опале­н­ня. Роз­винуті гончарне виробництво та художня кераміка (Іршава, Хуст), різьбле­н­ня на дереві (Рахів, Ясіня), килимарство (гуцульські ліжники; Рахів, Ясіня), художнє вишива­н­ня (Ясіня, Рахів, с. Білин Рахівського ра­йону), лозоплеті­н­ня (с. Іза Хустського ра­йону). Основні позиції екс­порту: текс­тиль та текс­тильні вироби (24,3 %), механічне і електротехнічне устаткува­н­ня (23,7 %), деревина та вироби з неї (19,8 %), іграшки та спортінвентар (6,6 %), меблі (6,2 %), прилади (5,8 %); імпорту: механічне і електротехнічне устаткува­н­ня (35,8 %), текс­тиль та допоміжні матеріали у ви­гляді давальницької сировини для швейної промисловості (20,3 %), засоби транс­порту (14,1 %), пластмаси та каучук (7,4 %), продукція хімічної промисловості (4,1 %).

З. о. має досить роз­винену транс­порт­ну систему. Загальна протяжність автомобільних шляхів становить понад 3,5 тис. км. Щільність 268 км на 1 тис. км2. Основні обл. магістралі: Ужгород–Мукачеве–Хуст–Тячів–Рахів–Івано-Франківськ, Мукачеве–Свалява–Стрий, Ужгород–Перечин–Свалява, Пере­чин–Великий Березний–Ужок. Через З. о. проходить між­народна автомагістраль Київ–Чоп, між­народний транс­порт­ний коридор № 5 (Критський) за маршрутом Лісабон–Трієст–Любляна–Будапешт–Київ–Волго­град, який сполучає західно- і східно-європейські автомобільні, залізничні та річкові національні мережі з метою інтерконтинентального забезпече­н­ня транзитних вантажних пере­везень у напрямку Європа–Азія. Залізничні колії на території області мають протяжність 1476 км, з них 785 — головні. Через залізничні вузли Чоп, Мукачеве, Батьове, Ужгород проходять основні внутрішні залізничні лінії Чоп–Ужгород–Ужок–Львів, Чоп–Солотвине, здійснюється залізничне сполуче­н­ня з Угорщиною, Словач­чиною, Румунією та трьома виходами через Карпатський пере­вал зі Львовом, Києвом, Харковом, Чернівцями, Сімферополем. На території області прокладені траси нафто­проводу «Дружба», газо­проводів «Союз», «Братерство», Уренгой–Помари–Ужгород. У січні–липні 2009 у З. о. залізничним і автомобільним транс­портом пере­везено 2182,7 тис. т вантажів та 39 663,1 тис. пасажирів.

С. господарство області спеціалізується на скотарстві мʼясо-молочного напряму, свинарстві, птахівництві, бджолярстві (карпатська порода), вівчарстві, овочівництві, садівництві та вино­градарстві. На низовині пере­важають орні землі, у гірській місцевості — сіножаті й пасовища. У З. о. — 183 сільскогосподарських під­приємства (14 — державні, 21 — приватне, 130 — сільськогосподарських товариств, 5 — сільськогосподарських ко­оперативів, 13 — під­собних сільськогосподарських господарств), 1480 селянських фермерських господарств. Площа сільськогосподарських угідь 454 тис. га, з них 200,6 тис. га під орними землями. Тут вирощують пшеницю, кукурудзу на зерно та силос, багаторічні трави, люпин, картоплю, яблука, груші, сливи, черешні. Станом на 1 серпня 2009 у З. о. було 174,8 тис. голів великої рогатої худоби (119 тис. голів корів; до від­повід­ної дати попереднього року — 99,9 %), 909,9 тис. голів свиней (106,2 %), 142,8 тис. голів овець та кіз (106,1 %), 4668,8 тис. голів птиці (106,7 %). 2009 під зерновими і зерно-бобовими культурами пере­бувало 85,8 тис. га (2008 — 87,3 тис. га), під соняшником — 1,9 тис. га (1,6 тис. га), під картоплею — 36,1 тис. га (35,5 тис. га), під овочами від­критого ґрунту — 13 тис. га (12,9 тис. га), під кормовими культурами — 54,7 тис. га (53,8 тис. га). У січні–липні 2009 вироблено 34,7 тис. т мʼяса всіх видів у живій вазі (до від­повід­ного періоду попереднього року — 104,5 %), 242 тис. т молока (98,2 %), 207,9 млн шт. яєць (106,1 %), 2008 вирощено 3164 тис. ц зернових і зерно-бобових культур (у вазі після доробки), 18,8 тис. ц насі­н­ня соняшнику (у вазі після доробки), 5756,7 тис. ц картоплі, 2358,3 тис. ц овочів, 837,7 тис. ц плодів і ягід, виловлено риби та видобуто інших водних живих ресурсів 442,8 т.

У Закарпатській області — 6 вищих на­вчальних закладів ІІІ–ІV (державної форми власності — Ужгородський національний університет, Закарпатський державний університет, Закарпатський художній ін­ститут, Мукачівський державний університет, приватних — Закарпатський угорський ін­ститут імені Ф. Ракоці ІІ, Карпатський університет імені А. Волошина) та 11 — І–ІІ (державних — Ужгородський комерційний технікум, Закарпатський машинобудівний технікум, Закарпатський базовий медичний коледж, комунальні — Берегівський медичний коледж, Між­гірський медичний коледж, Ужгородське державне музичне училище ім. Д. Задора, Ужгородський коледж культури і мистецтв, приватних — Довжанський вищий економічний коледж «Бакалавр» імені В. Якуба, Закарпатський коледж управлі­н­ня та бізнесу «Ерудит», Мукачівський ко­оперативний фінансово-комерційний технікум, Хустський технічний коледж ТСОУ) рівнів акредитації (близько 28 тисяч студентів), 20 професійно-технічних на­вчальних закладів (9,3 тисячі учнів), 18 між­шкільних на­вчально-виробничих комбінатів, 710 загальноосвітніх шкіл (164 346 учнів; 13 гімназій, 8 ліцеїв, 36 на­вчально-виховних комплексів, 9 спеціальних шкіл-інтернатів), 528 до­шкільних закладів. На базі Ужгородського музичного училища ім. Д. Задора діє Ужгородський заочний факультет Донецької музичної академії, на базі Ужгородського коледжу культури й мистецтв — заочний факультет Київського університету культури і мистецтв. Для задоволе­н­ня потреб національних меншин створено мережу освітніх і культурно-мистецьких закладів. У 66-ти загальноосвітніх на­вчальних закладах здійснюється на­вча­н­ня угорською, 12 — румунською, 2 — російською, 31 — українською і угорською, 2 — українською, російською і румунською, 4 — українською і російською, 1 — українською і словацькою мовами, у 70-ти дитсадках проводиться вихова­н­ня угорською, 1 — російською, 19 — іншими мовами. Функціонують 5 ліцеїв приватної форми власності з угорською мовою на­вча­н­ня. В Ужгородському університеті на філологічному факультеті є від­діле­н­ня російської, німецької, словацької і румунської філології, на історичному факультеті — кафедра історії Угорщини і європейської інтеграції, діють гуманітарно-природничий факультет з угорською мовою на­вча­н­ня фахових дисциплін (від 2008), Гунґарології Центр (від 1988); у Мукачівському університеті, Ужгородському училищі культури, Берегівському медичному училищі, Мукачівському аграрному коледжі від­крито групи з угорською мовою викла­да­н­ня; у Закарпатському угорському ін­ституті ім. Ф. Ракоці ІІ на­вчальний процес здійснюється виключно угорською мовою. Серед провід­них наукових установ краю — Електрон­ної фізики Ін­ститут НАНУ, Закарпатський ін­ститут агро­промислового виробництва УААН, Закарпатський регіональний центр соціально-економічних і гуманітарних досліджень НАНУ. У Закарпатській області наукові дослідже­н­ня й роз­робле­н­ня виконують 148 кандидатів і 28 докторів наук. Система охорони здоровʼя пред­ставлена широкою мережею обл., міських і ра­йон­них лікарень, діагностичних центрів, спеціалізованих клінік і амбулаторій, станцій і від­ділень швидкої допомоги (610 лікувально-профілактичних закладів, 4377 лікарів і 10 359 середніх медичних працівників). Кваліфіковану медичну допомогу населен­ню Закарпатської області надають обласна клінічна лікарня, обласна дитяча лікарня, обласне територіальне медичне обʼ­єд­на­н­ня «Фтизіатрія», обласний кардіологічний диспансер, обласний клінічний онкологічний диспансер, обласна інфекційна лікарня, обласний центр нейрохірургії і неврології, у сільських населених пунктах — 291 фельдшерсько-акушерський пункт, 270 під­роз­ділів загальної практики сімейної медицини.

Мережа санаторно-курортних і туристсько-рекреаційних закладів нараховує 113 субʼєктів, зокрема 17 — санаторіїв, 19 — санаторіїв-профілакторіїв, 72 — туристичні бази, бази від­починку, лікувально-оздоровчі комплекси, 5 — пансіонатів. Є 40 готелів (мотелів); 5 екс­курсійних бюро та 59 інших субʼєктів під­приємницької діяльності, які надають туристичні послуги. Найвідвідуваніші санаторії: «Сонячне Закарпа­т­тя», «Поляна», «Квітка Полонини» у Свалявському ра­йоні, «Карпати», «Синяк» у Мукачівському ра­йоні, «Шаян» у Хустському ра­йоні, «Гірська Тиса» у Рахівському ра­йоні, «Верховина» у Між­гірському ра­йоні. Для лікува­н­ня алергологічних неспецифічних захворювань дихальної системи, зокрема бронхіальної астми, використовують мікроклімат соляних шахт Солотвиного. Нині значного роз­витку набуває екологічний і сільський туризм у гірських ра­йонах, зокрема Рахівському. Роз­роблено екологічний маршрут «Чорногірськими пралісами на Говерлу».

Культурно-освітні послуги надають Закарпатський обласний український музично-драматичний театр, Закарпатський обласний театр ляльок «Бавка», Закарпатська обласна філармонія (Закарпатський народний хор Заслужений академічний, камерний хор «Кантус»; усі — Ужгород), Закарпатський обласний російський драматичний театр (Мукачеве), Берегівський угорський національний театр ім. Д. Ійєша, Закарпатський крає­знавчий музей, Закарпатський музей народної архітектури та побуту, Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая, Мукачівський історичний музей, Хустський крає­знавчий музей, Вино­градівський історичний музей, Свалявський історичний музей, Затисянський крає­знавчий музей, Коцки А. Меморіальний будинок-музей, Манайла Ф. Меморіальний будинок-музей, музеї Берегівщини, «Сріберна земля» (с. Грушове Тячівського ра­йону), «Лемківська садиба» (с. Зарічеве Пере­чинського ра­йону), ткацтва (с. Великі Береги Берегівського ра­йону), історії солекопалень (Солотвине), Екології гір та історії природокористува­н­ня в Українських Карпатах Музей (Рахів), кузня-музей «Гамора» (с. Лисичеве Іршавського ра­йону). У Закарпат­ті — 496 бібліотек, зокрема Закарпатська державна обласна універсальна наукова бібліотека, Закарпатська обласна наукова медична бібліотека, Закарпатська обласна бібліотека для дітей та юнацтва, 19 спеціалізованих дитячих бібліотек, 112 бібліотек, які обслуговують національні групи області у місцях їхнього компактного прожива­н­ня; 466 клубів і Будинків культури (430 — у сільській місцевості), 63 початкові спеціалізовані мистецькі на­вчальні заклади (12 424 учні, 1581 викладач), з них 11 — дитячих музичних шкіл, 50 — дитячих шкіл мистецтв, 1 — дитяча художня школа, 1 — хорова школа. При бібліотеках Закарпатської області діє понад 259 аматорських обʼ­єд­нань. Самобутність культури Закарпа­т­тя — у збережених звичаях і традиціях русинів-українців, які етнічно поділяються на гуцулів, лемків, бойків. Кожна етнічна група має свої мелодію коломийки, техніку вишива­н­ня, обряди (див. також Закарпатський говір). У Закарпатській області набули широкої популярності свята і фестивалі угорських, румунських, словацьких, єврейських, русинських, ромських, німецьких культур, дні добросусідства на словацьких, румунських, угорських кордонах, фольклорно-етно­графічний фестиваль «На Синевир трембіти кличуть», «Гуцульська бринза», «Гуцульська ріка», фестиваль етнічних театрів «Етно–Діа–­Сфера», Між­народний фестиваль театрів для дітей «Інтерлялька», Між­народний фестиваль сучасної духовної музики, конкурси юних піаністів ім. А. Затіна та «Срібний дзвін», Між­народний конкурс дитячої творчості «Природа очима дітей», Між­народний фестиваль телевізійних радіо­про­грам для національних меншин «Мій рідний край», Всеукраїнський пісен­ний фестиваль ім. М. Машкіна, обл. конкурс словацької народної пісні «Золотий соловей», обл. свята проводів тварин­ників на полонину (Рахівський, Тячівський, Між­гірський ра­йони), фестивалі різдвяних бетлегемських та колядницьких колективів «Закарпатський вертеп», фольклорно-етно­графічне свято весни «Мерцішор» (с. Біла Церква Рахівського ра­йону), свято лісоруба (Рахівський, Тячівський, Між­гірський, Іршавський ра­йони), «Пере­чинщина — край талантів», «Селиська спів­анка», «Веселка над Тисою» (Хустський р-н), «На Гаморі гуслі грають» (с. Лисичеве Іршавського ра­йону), «Зимові візерунки» (Воловецький р-н), «Візерунки Ужанської долини» (Великоберезнянський р-н), «Колочавське від­лу­н­ня Тереблянської долини» (с. Колочава Між­гірського ра­йону), вино­градні, яблуневі, ситцеві бали тощо. Ві­домими за межами області стали народний аматорський ансамбль пісні і танцю «Лісоруб» смт Великий Бичків (художній керівник — В. Пекарюк, балет­мейстер — М. Герман), заслужений самодіяльний ансамбль танцю України «Юність Закарпа­т­тя» (художній керівник — народний артист України М. Сусліков), зразковий дитячий ансамбль народного танцю «Джерельця Карпат» (художній керівник і по­становник танців — М. Сачко), зразковий дитячий ансамбль танцю «Веселка» (керівник і по­становник танців — Л. Петрецька) Закарпатського обл. Будинку культури проф­спілок, народний вокально-хорео­графічний ансамбль «Словенка» дитячої школи мистецтв с. Середнє Ужгородського ра­йону (художній керівник — С. Симочко, балет­мейстер — О. Хижун), народний самодіяльний фольклорний хорео­графічний ансамбль угорського танцю Будинку культури с. Дерцен Мукачівського ра­йону (художній керівник і балет­мейстер — О. Савіна), народний самодіяльний шоу-балет «Сучасник», народний цирковий колектив «Дружба» (художній керівник — Р. Лаутнер) Мукачівського міського Будинку культури, народний самодіяльний хор ім. М. Чайковського Свалявського ра­йон­ного Будинку культури (художній керівник — заслужений діяч мистецтв України Ф. Турянин), зразковий хор хлопчиків та юнаків Мукачівського державного хорової школи (художній керівник — заслужений діяч мистецтв України В. Волонтир), зразковий дитячий фольклорний колектив «Дзвіночки Карпат» Ужгородської дитячої школи мистецтв, народний чоловічий вокальний ансамбль «Голоси Карпат» Воловецького ра­йон­ного Будинку культури (художній керівник — В. Шако), народний фольклорно-етно­графічний ансамбль «Ужгород» Ужгородського міського Будинку культури (художній керівник — В. Шостак), народний самодіяльний театр ім. В. Май­дан­ного Хустського ра­йон­ного Будинку культури (художній керівник, режисер-по­становник — С. Гержик), народний самодіяльний оркестр гуцульських народних інструментів Рахівського ра­йон­ного Будинку культури (художній керівник — П. Ерстенюк), народний самодіяльний фольклорний ансамбль «Іршава» Іршавського ра­йон­ного Будинку культури (художній керівник — Н. Мельник-Гудь), народний самодіяльний естрадно-фольклорний колектив «Швалбах» (художній керівник — В. Цанько), народний ансамбль народної пісні «Роз­марія», народна кіностудія «Едельвейс».

На території Закарпатської області під охороною держави пере­буває 496 памʼяток археології, 1273 — історії, 48 — мистецтва. Основні архітектурні памʼятки: Ужгородський (11 ст.), Мукачівський (11 ст.), Невицький (Ужгородський р-н, 13–17 ст.), Середнянський (Ужгородський р-н, 12–18 ст.), Чинадіївський (15 ст.), Бронецький (Іршавський р-н, 13–14 ст.), Квасівський (12–16 ст.), Боржавський (с. Варієве Берегівського ра­йону, 11–17 ст.), Королевський (12–17 ст.), Вино­градівський (11–16 ст.), Хустський (11–18 ст.), Вишківський (13–14 ст.) замки, Горянська церква-ротонда св. Миколая (13 ст.), Хрестовоздвиженський кафедральний собор (1646, обидві — Ужгород), палац «Білий будинок» (Мукачеве, 15–18 ст.), готичний костел (Берегове, 15 ст.).

У Закарпатській області — 26 стадіонів, 11 плавальних басейнів, 325 спортивних залів. У 33-х ДЮСШ за­ймаються 19,2 тис. дітей. Працюють школа вищої спортивної майстерності та центр олімпійської під­готовки з зимових видів спорту, спортивно-реабілітаційну роботу проводить обл. центр спорту інвалідів «Інваспорт», від­діле­н­ня якого від­крито в 5-ти містах області. Активно діють обл. і Ужгородський міський центри фізичного здоровʼя населе­н­ня «Спорт для всіх». У області до систематичних занять фізичною культурою і спортом залучено понад 126 тис. осіб. У вищих лігах національних чемпіонатів Закарпатської області пред­ставляють гандбольна жіноча команда «Карпати», чоловіча волейбольна команда «Закарпа­т­тя», у премʼєр-лізі чемпіонату України з футболу ви­ступає команда «Закарпа­т­тя» (усі — Ужгород). Щороку в Ужгороді проводиться між­народний Ужгородський марафон, 1990 в обласному центрі про­йшли 19-ті Всесвітні дитячі Олімпійські ігри, 1992 на ужгородському стадіоні «Авангард» від­бувся 1-й офіційний матч збірної України з футболу зі збірною Угорщини. Релігійні громади: 578 — УПЦ МП, 392 — УГКЦ, 87 — РКЦ, 30 — УПЦ КП, 117 — закарпатської реформатської церкви, 68 — євангельських християн-баптистів, 63 — свідків Єгови, 52 — адвентистів сьомого дня, 47 — християн віри євангельської. Є 29 монастирів УПЦ МП, 1 монастир УПЦ КП. У Закарпатській області виходить 56 газет (разовий наклад 433,7 тис. прим.), зокрема «Закарпатська правда» та «Новини Закарпа­т­тя», 19 журналів (річний наклад 85,5 тис. прим.). 2008 у Закарпатській області ви­дано 270 книг загальним накладом 163,8 тис. прим., середньодобове телемовле­н­ня складало 20,6 год., радіомовле­н­ня — 12,3 год. Найпотужніший видавничо-полі­графічний комплекс області — ВАТ «Закарпа­т­тя».

Рельєф, гео­графічне роз­ташува­н­ня, ліси, мінеральні води, помірно континентальний клімат, багатовікові традиції та самобутня культура багатонаціонального населе­н­ня краю у комплексі створюють унікальний рекреаційний і соціальний потенціал, на основі якого існує та має пер­спективу роз­витку санітарно-оздоровчий комплекс світового рівня.

З Закарпатської області повʼязані життя і діяльність ви­значних по­статей 17–19 ст. — письмен­ника, громадсько-культурного діяча, публіциста, фольклориста О. Духновича, етно­графа, історика, фольклориста Я. Головацького, право­знавця М. Балудянського, історика-славіста, етно­графа Ю. Венеліна, мово­знавця, поета, історика, філософа А. Коцки, фізика-природо­знавця, фахівця у галузі сільського господарства, право­знавця В. Кукольника, мово­знавця, фольклориста, культурно-освітнього діяча М. Лучкая, мово­знавця І. Фогараші, публіциста і просвітителя А. Бачинського, філософа та поета В. Довговича, угорських поетів І. Дьєндєжі та Шандора Петефі, угорського літературного критика та мислителя Я. Ердеї, художників Ф. Видри та Й. Змія-Миклушика, угорського живописця М. Мункачі; Героїв України — президента Карпатської України, громадсько-політичного, культурного і церковного діяча А. Волошина та композитора, народного артиста УРСР, дійсного члена АМУ, голови НСКУ Є. Станковича; академіки НАНУ — біо­лог Ю. Глеба, економіст Ю. Туниця, біо­фізик та фізіолог М. Шуба, члени-кореспонденти НАНУ — хімік Ю. Керча, астрофізик Р. Костик, літературо­знавець О. Мишанич, економіст В. Мікловда, мово­знавець В. Німчук, хімік В. Пехньо, біо­лог А. Сибірний, математик В. Фущич, дійсний член НТШ — право­знавець, економіст, політолог В. Шандор, історик Церкви, громадський діяч В. Гаджеґа, економіст, соціолог, громадський діяч О. Мицюк, мово­знавець, діалектолог І. Панькевич, іноземний член НАНУ, дійсний член НТШ, політолог В. Маркусь, іноземний член НАНУ, літературо­знавець І. Фізер, академік Німецької АН у Берліні, німецький історик-славіст Е. Вінтер, академік АН Угорщини, угорський історик, фольклорист А. Годинка, літературо­знавець, мово­знавець, 1-го ректора Ужгородського університету С. Добош, мово­знавець, видавець І. Гарайда; громадські і політичні діячі О. Бадан, Е. Бачинський, А. Бе­скид, І. Грига, К. Грабар, Ю. Гаджеґа, П. Ґебей, А. Добрянський, Г.-І. Жаткович, Д. Климпуш, С. Клочурак, М. Колодзінський, І. Кондратович, І. Локота, Ф. Ревай, Ю. Ревай, А. Штефан; письмен­ники Марко Бараболя (І. Роз­нійчук), Микола Божук (В. Штефуца), Ю. Боршош-Кумʼятський, Д. Вакаров, В. Ґренджа-Донський, Л. Демʼян, В. Діянич, Ю.-К. Жаткович, Й. Жупан, І. Ірлявський, Ю. Керекеш, В. Ковач, Ф. Кривін, Д. Кремінь, В. Ладижець, П. Лінтур, О. Маркуш, С. Панько, А. Патрус-Карпатський, В. Пачовський, Марійка Під­гірянка (М. Домбровська), В. Поліщук, Ф. Потушняк, П. Скунць, М. Томчаній, П. Угляренко, П. Цибульський, С. Черкасенко, І. Чендей; народний художник СРСР Й. Бокшай, народні художники УРСР — А. Каш­шай, А. Коцка, Ф. Манайло, В. Микити, В. Свиди, народних художників України — А. Бокотея, В. Габди, Ю. Герца, З. Мічки, В. Приходька, В. Скакандія, І. Шутєва, заслуженого художника УРСР З. Шолтеса, заслужених художників України — Т. Данилича, І. Ілька, Н. Пономаренко, В. Свалявчика, С. Шолтеса, заслуженого майстра народної творчості України В. Сідака, одного з організаторів і першого голови Закарпатської організації НСХУ А. Ерделі; братів театральних діячів Є. та Ю.-А. Шерегіїв, угорського композитора, піаніста, фольклориста Б. Бартока, циркового артиста та важко­атлета І. Фірцака, народної артистки СРСР, спів­ачки (лірико-драматичне сопрано) Г. Циполи, народних артистів УРСР — актора, режисера Я. Геляса, режисера О. Короля, хорового диригента М. Кречка, спів­ака (баритон) І. Поповича, народних артистів України — балет­мейстера К. Балог, актрис Л. Білак, Л. Пирогової, актора, режисера А. Філіп­пова, заслужених артистів УРСР — актора, режисера Ю. Горулі, актора В. Куниці, актриси М. Пільцер, заслужених артистів України — акторів Л. Аркадьєвої, В. Столярова, В. Фурдя, заслужених діячів мистецтв УРСР — піаніста, диригента, композитора Д. Задора, режисера, актора Г. Ігнатовича, композиторів М. Машкіна, І. Мартона; спортс­менів Й. Беци, В. Раца, С. Решка, Й. Саба, В. Турянчика (футбол), Н. Ґецко-Лобової, Н. Митрюк (гандбол), В. Думи (велоспорт-шосе), С. Кравчука (фристайл), В. Станковича, В. Титової (фехтува­н­ня). Щорічно вручають обласні премії у галузі літератури імені Ф. Потушняка, музичного і виконавського мистецтва імені Д. Задора, театрального мистецтва імені Є. та Ю.-А. Шерегіїв, образотворчого і декоративно-ужиткового мистецтва імені Й. Бокшая та А. Ерделі.