Дьомін Микола Володимирович
ДЬО́МІН Микола Володимирович (24. 09. 1950, Луцьк) — живописець, мистецтвознавець і письменник. Член НСХУ (2008). Закін. Київський художній інститут (1981; викл. В. Забашта, А. Пламеницький, В. Шаталін). Відтоді працював художником-монументалістом Київ. верстатобуд. об’єднання; від 1987 — старший викладач Київ. худож. школи № 7. Учасник мистецьких виставок від 1982. Добірки віршів, оповідання друкує у періодиці від кін. 1980-х рр. Для творчості Д.-художника характерні реаліст. зображення та експресивна манера малярства, для поезії — метафоричність; проза переважно асоціативна, з елементами фольклору. Створює пейзажі, портрети, натюрморти, жанр. картини. Полотна зберігаються у Волин. краєзнав. музеї, Луцькому ХМ. Автор низки передмов до каталогів, мистецтвознав. статей, зокрема «Соціальний концепт феномену творчості» // «Визв. шлях», 2006, кн. 11; «Стильові ознаки національного мистецтва» // «ОМ», 2007, № 3.
Додаткові відомості
- Основні твори
- живопис — «Околиці Луцька» (1981), «Автопортрет» (1981; 1983; 1987), «Зима на Київщині» (1982), «Легенди давньої Русі-України», «Київський князь», «Русанівка» (усі — 1983), «Мати Олена Кіндратівна» (1983; 1990; 1995), «Аматори шахів», «Батько Володимир Федорович» (обидва — 1984), «Луцьк осінній» (1985), «Осінь у Карпатах» (1987), «Луцьк. Вид на Свято-Троїцький собор», «В’ялені лящі» (обидва — 1988), «Дощ на полонині» (1989), «Натюрморт у майстерні» (1990), «Натюрморт на дачі» (1992), «Зимові мережива» (1994), «Волинь. Велика вода» (1995), «Біжен-ці-переселенці в Україні» (1996), «М. Черенюк» (2000).
Рекомендована література
- Твори Теодозії Зарівної та Ми- коли Дьоміна розглядає Михайло Сла- бошпицький // Вітчизна. 1991. № 4;
- Міщенко Г. Метафорична ірреальність образотворчості Миколи Дьоміна // Київ. 2008. № 4.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
