ЗАБА́ШТА Василь Іванович (18. 07. 1918, х. Бабенків, нині с. Бабенкове Ізюм. р-ну Харків. обл. — 20. 04. 2016, с. Дешки Богуслав. р-ну Київ. обл.) — живописець, педагог і громадський діяч. Батько Галини та Ро­стислава Забашт. Народний художник України (1999). Срібна (2007) та золота (2008) медалі АМУ. Член НСХУ (1951). Учасник рад.-фін. та 2-ї світ. воєн. Бо­йові нагороди. Навч. у Харків. худож. училищі (1938–39; викл. Я. Головашев, К. Грипич) та худож. ін­ституті (1945–47; викл. С. Бесєдін), Київ. худож. ін­ституті (1947–51; викл. К. Трохименко, В. Касіян, В. Костецький, Г. Меліхов). Від 1952 працював у ньому (нині Нац. академія образотвор. мистецтва і архітектури): 1960–68 — керівник майстерні побут. живопису, 1972–78 — декан живопис., графіч. і скульптур. факультетів, від 1980 — професор кафедри живопису і композиції, від 1993 — керівник навч.-твор. майстерні пей-заж. живопису. Кер. худож. студії Жовтн. палацу культури (Київ, 1952–76). Учасник всеукр., всесоюз. і між­народних художніх ви­ставок від 1949. Персон. — у Києві (1957, 1999–2009). Працював у Т-ві охорони памʼяток історії та культури України (1972–85). Спів­організатор та чл. правлі­н­ня Всеукр. громад. організації «Зелений світ» (1989–94). Основна галузь — станк. живопис. Майстер істор.-жанр. картини, порт­рета, пейзажу та натюрморту. Живописна манера З. еволюціонувала від мінорно-хроматич. до мажорно-світлонос. колориту, акцентованої звучності барв. Надавав естет. самоцін­ності барвистому, багатошаровому пастоз. малярству. Автор низки статей, кн. спогадів «Світ очима художника» (К., 2009). Серед учнів — І. Вишеславська-Макарова, Т. Голембієвська, В. Гурін, П. Колісник, О. Морозова, О. Одайник, В. Реунов, М. Романишин.