Дяк Олесь

ДЯК Олесь (справж. — Дяк Олександр Михайлович; 08. 11. 1959, с. Рад- ча, нині Тисмениц. р-ну Івано-Фр. обл.) — поет. Син М. Дяка. Член НСПУ (1995). Заслужений діяч мистецтв України (2017). Закін. Львівський університет (1988). Працював педагогом, нині очолює мист. агенцію «Свіча Фонд». Автор зб. «Той, що летить» (1990), «Тягар всевидящого ока» (1991), «Воскреси птаха» (1993), «Вибране» (1995, аудіокнига), «Ілюзія дива» (1998), «Оковірші» (2000), «Аритмія» (2002), «Шипшинова моя душа» (2003), «Світ незірваної ожини» (2005; усі — Львів). Лір. герой Д. — рішучий і впевнений, ідучи до мети, обстоюючи код українства. Виступає як виконавець влас. пісен. творів у жанрі співаної поезії та популярної музики. Відзнач. дипломом 1-го укр. фестивалю «Червона рута» (Чернівці, 1989).

Літ.: Яців Р. «Днів моїх неспокій» // За вільну Україну. 1992, 11 лют.; Яку- бовська М. У дзеркалі слова. Л., 2005.

Л. Й. Різник

Рекомендована література

1. Яців Р. «Днів моїх неспокій» // За вільну Україну. 1992, 11 лют.;
   Google ScholarInternet
2. Яку- бовська М. У дзеркалі слова. Л., 2005.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю