Дятленко Микола Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

ДЯТЛЕ́НКО Микола Дмитрович (13(26). 11. 1914, с. Куличка, нині Лебедин. р-ну Сум. обл. — 11. 10. 1996, Київ) — історик, письмен­ник, пере­кладач. Член СПУ (1965). Кандидат історичних наук (1955). Учасник 2-ї світової війни. Бо­йові нагороди. Закін. Дні­проп. політехнікум залізнич. транс­порту (1935), Київ. університет (1946). 8–9 січня 1943 як пере­кладач брав участь у спробах парламентерів пере­дати нім. генералу Ф. фон Паулюсу рад. ультиматум про капітуляцію, а 31 січня — у його допиті (про цю сторінку з життя Д. знято кіно­стрічку «Парламентери», 1985, реж. В. Шкурін, Укр. студія хронікал.-докум. фільмів). Працював у Києві в МЗС УРСР (1946–50), кер. ред. всесвіт. історії Гол. ред. УРЕ (1958–59), ст. н. с. Ін­ституту історії АН УРСР (1964–74). Досліджував пита­н­ня між­нар. від­носин, період окупації в Україні, антифашист. рух у Європі. Один із авторів колектив. моно­графій «Україна і Близький та Середній Схід» (1968), «Між­народна солідарність в боротьбі проти фашизму» (1970; обидві — Київ). Пере­клав пʼєсу «Виді­н­ня Сімони Машар» Б. Брехта (ж. «Всесвіт», 1959, № 11), романи «Три товариші» Е.-М. Ремарка (1959, спів­авт.), «З ким ти?» А. Зеґерс (1961), «Жовта акула» (1973), «Операція “Сандерсторм”» (1974, спів­авт.) В. Шраєра, «Очима клоуна» Г. Бьо­л­ля (1965), «Героями не народжуються» Е.-Р. Ґройліха (1976), зб. оповідань «Винаходи для уряду» Й. Редінґа (1982; усі — Київ).

Тв.: До­прос фельдмаршала // Битва за Сталин­град. Волго­град, 1969; У дні Сталін­градської битви // УІЖ. 1972. № 5, 6; 1973. № 7; Хто йде? // Один день війни: Спогади письмен­ників. К., 1974.

Літ.: Кирилюк В. Миколі Дятленку — 75 // ЛУ. 1989, 28 груд.; [Некролог] // ЛУ. 1996, 24 жовт.; Діденко І. І. Не- звичайні діалоги миру в біо­графії війни // Діденко І. І. Всеві­да­н­ня. К., 2000.

Г. П. Герасимова

Завантажити статтю