Дятленко Микола Дмитрович

Визначення і загальна характеристика

ДЯТЛЕ́НКО Микола Дмитрович (13(26). 11. 1914, с. Куличка, нині Лебедин. р-ну Сум. обл. — 11. 10. 1996, Київ) — історик, письменник, перекладач. Член СПУ (1965). Кандидат історичних наук (1955). Учасник 2-ї світової війни. Бойові нагороди. Закін. Дніпроп. політехнікум залізнич. транспорту (1935), Київ. університет (1946). 8–9 січня 1943 як перекладач брав участь у спробах парламентерів передати нім. генералу Ф. фон Паулюсу рад. ультиматум про капітуляцію, а 31 січня — у його допиті (про цю сторінку з життя Д. знято кінострічку «Парламентери», 1985, реж. В. Шкурін, Укр. студія хронікал.-докум. фільмів). Працював у Києві в МЗС УРСР (1946–50), кер. ред. всесвіт. історії Гол. ред. УРЕ (1958–59), ст. н. с. Інституту історії АН УРСР (1964–74). Досліджував питання міжнар. відносин, період окупації в Україні, антифашист. рух у Європі. Один із авторів колектив. монографій «Україна і Близький та Середній Схід» (1968), «Міжнародна солідарність в боротьбі проти фашизму» (1970; обидві — Київ). Переклав п’єсу «Видіння Сімони Машар» Б. Брехта (ж. «Всесвіт», 1959, № 11), романи «Три товариші» Е.-М. Ремарка (1959, співавт.), «З ким ти?» А. Зеґерс (1961), «Жовта акула» (1973), «Операція “Сандерсторм”» (1974, співавт.) В. Шраєра, «Очима клоуна» Г. Бьолля (1965), «Героями не народжуються» Е.-Р. Ґройліха (1976), зб. оповідань «Винаходи для уряду» Й. Редінґа (1982; усі — Київ).

Завантажити статтю