Євтух Володимир Борисович

Є́ВТУХ Володимир Борисович (14. 07. 1948, с. Зарічне, нині смт Рівнен. обл.) — історик, соціолог, дипломат. Брат М. Євтуха. Доктор iсторичних наук (1989), професор (2001), член-кореспондент НАНУ (1992). Заслужений діяч науки і техніки України (1998). Премія ім. М. Грушевського НАНУ (2005). Орден «За заслуги» 3-го (2004) та 2-го (2010) ступ. Закiн. Київ. університет (1971). Працював у Iн-тах iсторiї (1971–78) та соц. i екон. проблем зарубiж. країн (1978–90) АН УРСР; 1990–91 — завідувач відділу етнополітики й прогнозування Центру нац. відносин АН УРСР; 1991–95 — директор Центру етносоц. та етнополiт. дослiдж. і заст. дир. з міжнар. зв’язків Iн-ту соцiологiї НАНУ (усі — Київ); 1995–96 — Мiнiстр України у справах нацiональностей i мiграцiї; 1996–97 — голова Держ. комітету України у справах нацiональностей i мiграцiї; 1997–2000 — Надзвич. і Повноваж. Посол України в Італії (за сумісн. 1998–99 — у Респ. Сан-Марино і Респ. Мальта); 2001–06 — декан факультету соціології та психології, водночас 2003–06 — завідувач кафедри соціології Київ. університету; від 2007 — директор Інституту соціології, психології та упр. і завідувач кафедри теорії та методології соціології Нац. пед. університету (Київ); за сумісн. — завідувач кафедри політ. соціології Харків. університету. Серед осн. напрямів наук. дослідж. — етносоціологія, теорія етносу, соціологія міжетніч. стосунків.

Завантажити статтю