Дяченко Вадим Євгенович

Визначення і загальна характеристика

ДЯЧЕ́НКО Вадим Євгенович (18(30). 12. 1896, м. Нижній Новгород, Росія — 02. 06. 1954, Київ) — математик. Кандидат фізико-математичних наук (1928), професор (1935), член-кореспондент АН УРСР (1934). Закін. Мор. корпус у Петрограді (нині С.-Петербург, 1916). Служив на Дніпров. військ. флотилії (1917–21). Відтоді працював у Київ. ІНО асист. Д. Ґраве, під керівництвом якого навч. 1925–27 в аспірантурі. 1930–34 — у Київ. фіз.-хім.-матем. інституті, від 1934 — у Київ. університеті: проф., 1934–50 — завідувач кафедри заг. математики та проректор, водночас 1948–50 — декан мех.-матем. ф-ту. Був н. с. Лаб. експерим. досліджень з натурал. філософії (1921), Комісії приклад. математики і Київ. н.-д. каф. математики (1922–33), інститутів математики (1934–54) та фізики (1935–38) АН УРСР. Наукові праці стосуються наближ. і чисел. методів розв’язування диференціал. рівнянь, теорії відносності, матем. теорії термоелементів заг. механіки. У теорії відносності розглянув наближену форму релятивіст. механіки, де зміна маси залежить від швидкості й положення в силовому полі, та довів достатність цієї наближ. форми при розв’язуванні деяких задач планет. механіки. 1945 у Києві розпочав дослідж. у галузі обчислюв. математики в напрямах теор. розроблення фіз.-тех. методів і створення спец. конструкцій обчислюв. приладів. Під його керівництвом створ. оригін. конструкції електроінтеграторів, електронні мікроскопи з електростатич. і магніт. електрон. лінзами. Займався питаннями застосування математики до гідроаеромеханіки. Вивчав спец. властивості руху, зокрема визначив клас поверхонь, на яких траєкторія є геодез., асимптотич. або деякою ін. кривою.

Завантажити статтю