ДЯЧЕ́НКО Вадим Євгенович (18(30). 12. 1896, м. Нижній Новгород, Росія — 02. 06. 1954, Київ) — математик. Кандидат фізико-математичних наук (1928), професор (1935), член-кореспондент АН УРСР (1934). Закін. Мор. корпус у Петро­граді (нині С.-Петербург, 1916). Служив на Дні­пров. військ. флотилії (1917–21). Від­тоді працював у Київ. ІНО асист. Д. Ґраве, під керівництвом якого навч. 1925–27 в аспірантурі. 1930–34 — у Київ. фіз.-хім.-матем. ін­ституті, від 1934 — у Київ. університеті: проф., 1934–50 — завідувач кафедри заг. математики та проректор, водночас 1948–50 — декан мех.-матем. ф-ту. Був н. с. Лаб. екс­перим. досліджень з натурал. філософії (1921), Комісії приклад. математики і Київ. н.-д. каф. математики (1922–33), ін­ститутів математики (1934–54) та фізики (1935–38) АН УРСР. Наукові праці стосуються на­ближ. і чисел. методів роз­вʼязува­н­ня диференціал. рівнянь, теорії від­носності, матем. теорії термо­елементів заг. механіки. У теорії від­носності роз­глянув на­ближену форму релятивіст. механіки, де зміна маси залежить від швидкості й положе­н­ня в силовому полі, та довів до­статність цієї на­ближ. форми при роз­вʼязуван­ні деяких задач планет. механіки. 1945 у Києві роз­почав дослідж. у галузі обчислюв. математики в напрямах теор. роз­робле­н­ня фіз.-тех. методів і створе­н­ня спец. кон­струкцій обчислюв. приладів. Під його керівництвом створ. оригін. кон­струкції електроінтеграторів, електрон­ні мікро­скопи з електро­статич. і магніт. електрон. лінзами. За­ймався пита­н­нями за­стосува­н­ня математики до гідроаеромеханіки. Ви­вчав спец. властивості руху, зокрема ви­значив клас поверхонь, на яких траєкторія є геодез., асимптотич. або деякою ін. кривою.