КРЕМЕНЧУ́ЦЬКЕ ВОДОСХО́ВИЩЕ — одне з водо­сховищ на Дніпрі, головний регулятор його стоку. Утворене 1959–61 у межах Черкаської, Полтавської і Кірово­градської областей при споруджен­ні Кременчуцької ГЕС. Довжина 172 км, ширина близько 40 км, середня глибина 6 м, площа дзеркала 2250 км2. Режим роботи Кременчуцького водо­сховища ви­значається вимогами усіх учасників водогосподарського комплексу і економією водних ресурсів у літньо-осін­ній період, а також коригується з режимом роботи Каховського водо­сховища, з якого від­бирається найбільше дні­провської води. Корисний обʼєм літнього спрацюва­н­ня становить 4,1 млрд м3 при величині робочого обʼєму 9 млрд м3. Подальше пониже­н­ня рівня обмежується умовами навігації. В осін­ньо-зимовий період обʼєм спрацюва­н­ня під­вищується до 6,6–6,8 млрд м3. Із Кременчуцького водо­сховища забирається вода для господарсько-питних потреб низки міст, великих промислових під­приємств. Найбільший водозабірник (насосна станція Дні­про–Інгулець ка­налу) спроможний пропускати 37 м3/сек. води (у пер­спективі — до 90 м3/сек.). При створен­ні водо­сховища під­топлено 64,1 тис. га земель, з яких 26,7 тис. га уже освоєно. Площа мілководь 41,5 тис. га. З них рекомендується одамбувати 1,6 тис. га для веде­н­ня луківництва та від­новле­н­ня лісів, 6,54 тис. га використовувати для облаштува­н­ня регульованих нерестовищ і товарних рибних господарств, 7,8 тис. га — мисливських заказників та заповід­ників.