Дніпро

ДНІПРО́ — найбільша ріка в Україні, третя в Європі після Волги та Дунаю за площею басейну та четверта за довжиною. В античних джерелах ві­дома під на­звою Борисфен, у старословʼянських — Славутич. Протікає територією РФ, Білорусі та України. Довжина Дні­пра на території України 1121 км (загальна довжина становить 2200 км), площа басейну 292,7 тис. км² (509 тис. км²). Спільна з Білорус­сю ділянка становить 125 км. Бере початок із болота Аксьонинський Мох на пів­ден­них схилах Валдайської височини по­близу с. Бочарово (Смоленська обл., РФ); впадає у Дні­провський лиман Чорного моря, пере­тинаючи зони мішаних лісів, лісо­степову та степову. У верхівʼї (до м. Дорогобуж Смоленської обл.) тече неширокою долиною, русло звивисте, завширшки до 30 м. Нижче ширина долини збільшується до 3–10 км, русла — до 40–125 м. По­близу м. Орша (Білорусь) річка пере­тинає пасмо пісковиків, утворюючи Кобеляцькі пороги. На території України русло Дні­пра звивисте, утворює рукави; багато пере­катів, островів і обмілин. Долина роз­ширена до 18 км, заплави — до 12 км. Нижче Києва долина Дні­пра асиметрична: праві схили круті та високі, ліві — низькі та пологі. Уздовж Придні­провської височини русло ріки від­хиляється на пів­ден­ний Схід. Між Дні­пропетровськом і Запоріж­жям ріка пере­тинає УЩ, де до спорудже­н­ня Дні­прогесу (1932) були Дні­провські пороги, що пере­шкоджали наскрізному судноплавству. Далі Дні­про плине Придні­провською низовиною; у гирлі утворює числен­ні рукави та протоки. У пониз­зі заплава ріки роз­ширюється до 20 км, площа дельти становить 350 км². Від гирла Припʼяті до греблі Каховської ГЕС Дні­про пере­творено на суцільний каскад водо­сховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Дніпровське, Каховське). З їхнім створе­н­ням природне русло та частина заплави були затоплені.

Гідро­графічна мережа у басейні Дні­пра найроз­виненіша у верх­ній частині в межах зони мішаних лісів (0,39 км/км²), найменш роз­винута — в нижній частині, в межах степової зони (до 0,2 км/км²). Головні притоки: праві — Березина, Припʼять, Тетерів, Рось, Інгулець; ліві — Сож, Десна, Сула, Псел, Ворскла, Оріль, Самара. Загалом у басейні Дні­пра — бл. 15,4 тис. річок, серед яких 89 — ріки завдовжки понад 100 км. Дні­про — типова рівнин­на ріка, має мішане живле­н­ня. У верх­ній частині басейну пере­важає снігове (50 %), а на дощове та під­земне припадає від­повід­но 20 % і 30 %. Нижче, в межах степової зони, частка снігового живле­н­ня збільшується до 85–90 %, під­земного — зменшується до 10–15 %, дощового майже немає. У гідрологічному режимі Дні­пра чітко виражені весняна повінь, низька літня межень (з періодичними дощовими паводками), регулярні осін­ні паводки та зимова межень. У пригирловій ділянці має місце вплив згін­но-нагін­них явищ. Льодо­став утворюється у верхівʼї Дні­пра на початку грудня, в пониз­зі — на­прикінці грудня; скресає у верхівʼї на початку квітня, в пониз­зі — на початку березня. На водо­сховищах льодо­став утворюється і зникає пізніше, ніж на незарегульованих ділянках русла. Найбільша частина стоку ріки (понад 80 %) формується вище Києва; на тер. РФ — 32 %, Білорусі — 31 %, України — 37 %. За багаторічний період його річний обʼєм коливався від 22,6 до 96 км³, нині у гирлі становить 53 км³, зменшуючись у маловодні роки до 43,5 км³. Загалом у басейні Дні­пра на території України формується у середньому 19,7 км³ стоку. Середня річна витрата води по­близу Києва 1370 м³/сек., у гирлі — 1700 м³/сек. Вода гідрокарбонатна кальцієва з мінералізацією (по­близу Києва): весною — 240, влітку — 280, взимку — 343 мг/дм³.

Дні­про — основне джерело водних ресурсів для України та головна воднотранс­порт­на магістраль. Всього в його басейні збудовано 510 водо­сховищ та 12 570 ставків на малих ріках. Ріка забезпечує водою дві третини території України, зокрема й понад 30 млн осіб, 50 великих міст і промислових центрів (бл. чв. водопо­стача­н­ня Києва), бл. 10 тис. під­приємств, 2,2 тис. сільських і понад 1 тис. комунальних господарств, 50 великих зрошувальних систем. Спорудже­н­ня дні­провського каскаду ГЕС і водо­сховищ, у яких закумульовано 43,8 км³ води, сприяло викори­стан­ню енергетичних ресурсів Дні­пра та поліпшен­ню водопо­стача­н­ня галузей економіки. Води ріки живлять низку зрошувальних систем. З Дні­пра починаються ка­нали, воду яких використовують для водопо­стача­н­ня і зрошува­н­ня: Дні­про–Кривий Ріг, Дніпро–Донбас, Пів­нічно-Кримський, Дніпро–Інгулець. Щорічно за межі басейну пере­кидається 5–6 км³ стоку. Від гирла до м. Дорогобуж (1990 км) ріка судноплавна. Ка­налами Дні­про сполучений із суміжними басейнами: з Німаном — Дні­провсько-Німанським ка­налом (від 1784), із Західною Двіною — Березинською водною системою (від 1805), з Західним Бугом — Дні­провсько-Бузьким ка­налом (від 1848). Основні річкові порти — у Києві, Дні­продзержинську, Дні­пропетровську, Запоріж­жі; серед ін. — у Каневі, Черкасах, Кременчуці, Нікополі, Херсоні, а також у Білорусі — Могильові, Рогачові, Жлобині. Велике значе­н­ня має рибальство (основні промислові види риб — лящ, судак, короп, щука, окунь, товстолобик, білий амур). Береги Дні­пра та його водо­сховищ — важливий рекреаційний район.

Викори­ста­н­ня водних ресурсів Дні­пра, зро­ста­н­ня міст на його берегах зумовили необхідність організації систематичних спо­стережень. 1804 на Дні­прі по­близу Києва створено перший пост для вимірів рівнів води. Значну роль у досліджен­ні Дні­пра і його басейну ві­діграла Навігаційно-описова комісія (створена 1875). Нині здійснюють по­глиблені дослідже­н­ня Дні­пра з метою отрима­н­ня систематичних даних про закономірності багаторічних коливань водності річок басейну, каскаду водо­сховищ та оцінки впливу різних видів господарської діяльності на якість води, зокрема й наслідків аварії 1986 на ЧАЕС. У басейні Дні­пра на території України діє бл. 150 пунктів моніторингу вод у системі Гід­ро­метслужби та 120 — Держводгоспу. Будівництво водо­сховищ порушило екологічну рівновагу й докорін­но змінило умови водооб­міну. Порівняно з природними умовами, він уповільнився в Дні­прі у 14–30 разів. 1997 затверджено «Національну про­граму екологічного оздоровле­н­ня басейну Дні­пра та поліпше­н­ня якості питної води», основною метою якої є від­новле­н­ня і забезпече­н­ня сталого функціонува­н­ня екосистеми ріки, якісного водопо­стача­н­ня, захисту водних ресурсів від за­брудне­н­ня. У басейні Дні­пра функціонують великі промислові обʼєкти машинобудува­н­ня, металургії, гірничорудної промисловості; окрім Чорнобильської, роз­ташовані Рівненська, Хмельницька, Запорізька, Смоленська та Курська (дві остан­ні — РФ) АЕС. Пита­н­нями водного господарства на території басейну опікується Дні­провське басейнове управлі­н­ня Держводгоспу України.

Долина Дні­пра була заселена десятки тисяч років тому, про що свідчать залишки палеолітичних стоянок, памʼятки трипільської культури. Велику роль ві­діграла ріка у роз­селен­ні давніх племен, особливо словʼянських. Перша писемна згадка про Дні­про належить Геродоту і датована 5 ст. до н. е. З порожи­стою частиною ріки повʼязана історія виникне­н­ня Запорозької Січі. У 9–12 ст. річкою пролягав «шлях із варяг у греки», що звʼязував Балтійське і Чорне моря. 1696 на Дні­прі створили перше зʼ­єд­на­н­ня військових кораблів. Під час російсько-турецької війни 1768–74 для захисту України від турецько-татарської агресії почалося спорудже­н­ня системи прикордон­них укріплень — Дні­провської лінії. У 1-й чверті 19 ст. на Дні­прі за­проваджено пароплавство. 1825 введено в дію перший буксирський пароплав, збудований у с. Мошни (нині Черкаського р-ну). 1850 почала працювати перша регулярна пасажирська лінія між Кременчуком і Пінськом (Білорусь), був споруджений один із перших по­стійних мостів через Дні­про — Ланцюговий міст у ра­йоні Києва. 1872 збудовано перший централізований водо­провід у Києві із забором води з ріки. Під час воєн­них дій 1918–20 та 2-ї світової війни на річці від­бувалися запеклі бої.

На берегах Дні­пра — низка памʼяток природи, зокрема Канівський природний заповід­ник, Липівський заказник, роз­ташовані ві­домі історико-архітектурні заповід­ники — Києво-Печерський національний історико-культурний заповід­ник, «Хортиця» Національний заповід­ник. У с. Трипі­л­ля (Обухівський р-н Київської обл.) — музей памʼяток трипільської культури. У Каневі над Дні­пром поховано Т. Шевченка, с. Прохорівка (Канівський р-н) — М. Максимовича. Дні­про оспіваний в народних піснях і думах, його образ втілений в художній літературі, зокрема у «Слові о полку Ігоревім», творах Т. Шевченка, М. Гоголя, Лесі Українки, І. Нечуя-Левицького та ін. письмен­ників; зафіксований на полотнах художників, у піснях ві­домих композиторів, худож. та документал. фільмах.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю