Ємченко Андрій Іванович

Визначення і загальна характеристика

Є́МЧЕНКО Андрій Іванович (16(28). 10. 1893, с. Михайлівка, нині Камʼян. р-ну Черкас. обл. — 18. 02. 1964, Київ) — фізіолог. Доктор біо­логічних наук (1940), професор (1934), член-кореспондент АН УРСР (1957). Навч. у Київ. політех. ін­ституті (від 1913), закін. мед. ін­ститут (1925). Від 1921 працював у Київ. університеті: 1933–64 — завідувач кафедри фізіології людини і тварин, водночас 1945–58 брав участь у створен­ні і був заст. дир. з наукової роботи та завідувач від­ділу вищої нерв. діяльності НДІ фізіології при Університеті. Ви­вчав фізіологію та фіз.-хім. властивості серц. мʼяза, фізіологію трав. системи (зокрема слин. залоз) і вищої нерв. діяльності людини й тварин, органів чуття, механізми орієнтації тварин у просторі. Встановив закономірності дії орган. кислот на серце, досліджував вплив солей, нормал. складових елементів плазми крові на амплітуду його скорочень. Спів­автор під­ручника «Физиология животных и человека» (К., 1952).

Пр.: Лабораторна фізіологічна хімія: В 3 ч. Х.; К., 1929–31; Діяльність слин­них залоз // Пр. НДІ біо­логії при Київ. університеті. 1941. Т. 5; Фактори простору і часу в умовнорефлекторній діяльності тварин. К., 1953; Латентний період умовного рефлексу випрямле­н­ня // ФЖ. 1957. Т. 3, № 5 (спів­автор); Физиология анализаторов и учение диалектического материализма о чувствен­ном по­знании. К., 1972.

Літ.: Воронцов Д. С., Нікітін В. М., Сєрков П. М. Нариси з історії фізіології на Україні. К., 1959; Андрій Іванович Ємченко. Некролог // ФЖ. 1964. Т. 10, № 3.

М. Ю. Макарчук

Завантажити статтю