Єневич Федір Федорович

Визначення і загальна характеристика

ЄНЕ́ВИЧ Федір Федорович (13(26). 04. 1905, с. Глібки, нині Красилів. р-ну Хмельн. обл. — 05. 12. 1976, Київ) — філософ. Доктор філософських наук (1951), професор (1952). Закін. Моск. пед. ін­ститут (1931), Ін­ститут червоної професури в Києві (1937). Працював у Дні­проп. ін­ституті інж. транс­порту (1932–36): завідувач кафедри філософії; у Київ. університеті (від 1937): від 1944 — завідувач кафедри діалект. й істор. матеріалізму, від 1947 — завідувач кафедри філософії, від 1969 — проф.; водночас 1944–47 — директор Укр. філії Ін­ституту Маркса–Енгельса–Леніна при ЦК ВКП(б). Гол. ред. Політвидаву України. Наукові дослідже­н­ня: про­блеми діалект. логіки, закономірності становле­н­ня комуніст. формації, історія філос. і соціол. думки в Україні. Автор меморандуму «Про недоліки в роботі Ін­ституту історії України Академії наук УРСР» (17 травня 1944), у якому, від­значаючи чимало позитивного, зробленого ученими-істориками, зокрема у ви­вчен­ні джерел і фактів історії України, насамперед дожовтн. періоду, наголошував, що «наукової історії України, навіть наукової історії її окремих періодів, немає». Є. пояснював це тим, що історики, поборюючи соціол. схеми школи М. Покровського, впали в ін. крайність — замість ви­окремле­н­ня найістотніших подій в історії України, мовляв, брали буквально всі факти, обмежуючись поверховим описом, за яким губилося осн., вирішальне в історії України. Науковцям Ін­ституту закидав сут­тєві хиби чи недо­статнє висвітле­н­ня про­блем. питань вітчизн. минувшини, зокрема історії до часів Київ. Русі; плутанину у висвітлен­ні виникне­н­ня й оформле­н­ня укр. нації; вжива­н­ня помилкової термінології тощо. У працях спів­роб. Ін­ституту, на думку Є., однобічно характеризували Укр. козац. респ. 16–17 ст. і причини при­єд­на­н­ня України до Росії (Моск. царства), недо­статньо висвітлювали пита­н­ня про дві дорев. Росії (офіц. реакційну й демократичну), укр. націоналізм помилково ототожнювали з нац. облич­чям українського народу. Автор меморандуму пере­конував, що робота в Ін­ституті вимагала докорін. пере­будови. Цей документ давав ЦК КП(б)У всі під­стави для «наведе­н­ня порядку» в Ін­ституті, по­стій. ідеол. тиску, дрібʼязк. та малокомпетент. втруча­н­ня.

Пр.: Комуністичне вихова­н­ня трудящих і подола­н­ня пере­житків капіталізму у сві­домості людей. К., 1940; Су­спільно-філософські по­гляди Г. С. Сковороди // Пропагандист і агітатор. 1946. № 4; Історичне значе­н­ня воз­зʼ­єд­на­н­ня України з Росією // Пр. Київ. університету. Гуманітарні науки. 1954. Т. 1; Наукове керівництво су­спільним роз­витком. К., 1968.

Літ.: Москаленко Ф. Професор Ф. Ф. Єневич: До 50-річчя з дня народж. // За рад. кадри. 1955, 1 трав.; Єневич Федір Федорович: [Некролог] // УІЖ. 1977. № 2; У лещатах тоталітаризму: Перше двадцятиріч­чя Ін­ституту історії України НАНУ (1936–1956 рр.): Зб. док. і мат. Ч. 1–2. К., 1996.

О. С. Рубльов

Завантажити статтю