Кременчуцький льотний коледж
КРЕМЕНЧУ́ЦЬКИЙ ЛЬО́ТНИЙ КО́ЛЕДЖ — вищий навчальний заклад, що здійснює підготовку вертолітних кадрів. Заснований 1960 у м. Кременчук Полтавської обл. як льотне училище цивільного повітряного флоту на базі 10-ї Військової авіаційної школи початкового навчання льотчиків ВПС (створена 1952); від 1993 — сучасна назва; від 2003 — у складі Національного авіаційного університету (Київ). Функціонують відділення льотно-технічних спеціальностей, економічних спеціальностей, заочного навчання, підготовки іноземних студентів і перепідготовки авіаспеціалістів, навчально-виробничої практики. За роки існування у Коледжі пройшли підготовку понад 60 тис. фахівців з країн СНД і близько 7 тис. громадян із 77-ми інших країн світу, зокрема Австралії, Австрії, Великої Британії, Німеччини, Ємену, Індії, Канади, Китаю, Мозамбіку, Перу, Польщі, США, Фінляндії, Японії. Нині навчаються понад 1300 курсантів і студентів. Навчально-виховний процес здійснюють науково-педагогічні працівники, близько 40 % з яких мають науковий ступінь, учене звання або вищу категорію викладача. Льотну підготовку проводять пілоти-інструктори та командири з вищою підготовкою та кваліфікацією пілота 1-го класу. Коледж здійснює усі види підвищення кваліфікації та перепідготовки льотного і технічного складу на вертольотах АК1-3, Мі-2, -8, -8МТВ-1, -26Т, Ка-32Т. Льотні екіпажі Коледжу мають допуски до виконання міжнародних польотів і багатий досвід їх здійснення у Туреччині, Іспанії, Мексиці та інших країнах. Матеріально-технічна та соціальна база: 2 навчальні корпуси; гуртожиток; їдальня; спортивний комплекс (стадіон, тенісний корт); аеродром зі службами забезпечення; медико-санітарна частина; бібліотека (понад 1300 примірників). Діють секції авіамоделювання, декоративно-ужиткового мистецтва, вокальні та танцювальні гуртки тощо. Серед відомих випускників — космонавти А. Левченко, О. Леонов, В. Аксьонов, П. Климук, Герої Радянського Союзу М. Мельник, Б. Лялін, А. Гардапхадзе. Начальники: М. Кузнецов (1955–59), М. Чернов (1960–75), Ф. Коннов (1975–87), П. Кондратенко (1987–2003), В. Ткаченко (2003–05), М. Нікітін (2005–06), В. Головенський (від 2006).

