Єпархіальні школи

ЄПАРХІА́ЛЬНІ ШКО́ЛИ — засновані за до­зволом церковного керівництва початкові школи при християнських парафіях. Ін. назви — парафіяльні або ж церк.-парафіяльні школи. В Україні почали діяти від 11 ст. пере­важно при православ. монастирях і єпарх. управлі­н­нях, згодом — і при великих парафіях. Учителями в них були ченці та священики, але найчастіше — дяки. Утримувалися Є. ш. на пожертви віруючих. У 15–18 ст. були в Україні найпоширенішим видом шкільництва. Напр., на Лів­обереж­жі у 1-й пол. 18 ст. Є. ш. існували майже при кожній православ. парафії, де під проводом дяків-бакалярів навч. не тільки діти, а й дорослі. Так, у 7-ми полках Геть­манщини нараховувалося 766 шкіл, на Слобожанщині — 129. На Прав­обереж­жі у часи польс. панува­н­ня православні Є. ш. мали назву «руські церк. школи», які часто не витримували конкуренції з аналог. катол. чи греко-катол. школами, тому 1789 ріше­н­ням Едукац. комісії були тимчасово закриті. Проте після поразки польс. Листопад. пов­ста­н­ня 1830–31 систему катол. та греко-катол. парафіял. шкіл Зх. України інтенсив. темпами замінено рос. громад. та приват. школами. Лише православні священики отримали право опікуватися початк. освітою, яку провадили російською мовою. 1840–58 на Прав­обереж­жі ліквідовано більшість парафіял. шкіл, які утримували рим.-катол. чернечі ордени при костелах і монастирях для навч. дітей з незамож. родин, а в тих, що залишилися, змінено про­грами навч. та під­ручники. Разом із ліквідацією у Рос. імперії греко-катол. єпархій та громад (після 1839) закрито і їх навч. заклади. На­прикінці 18 — на поч. 19 ст. кількість Є. ш. у Центр. і Сх. Україні зменшилася у звʼязку з централізацією освіти й русифікац. політикою рос. уряду (до 1835 їх залишилося бл. 100, тому багато дітей навч. у дяків приватно). Від 1804 Є. ш. отримували держ. дотації та ді­стали офіц. назву «парафіял. школи» (однокласні). За статутом 1828 у великих регіонах від­крито двокласні Є. ш. Від­тоді діяли такі типи Є. ш.: школи грамоти (однорічні); однокласні (2–3 р. навч. Закону Божого, церк. співу, чита­н­ня і письма, початк. математики); двокласні (4–5 p. навч., до­дано історію Церкви, Вітчизни тощо). Загалом Є. ш. при­знач. для нижчих прошарків су­спільства, а від­так якість навч. була низькою — їх випускники часто були напів­письмен­ними. У Галичині та на Буковині після при­єд­на­н­ня до Австрії й під­писа­н­ня декрету Йосифа II про реформу шкільництва кількість Є. ш. почала зро­стати: станом на 1821 зі 1226-ти шкіл 834 (68 %) були церковні. Проте рівень навч. у них залишався низьким: вони діяли здебільшого взимку, а вчителювали пере­важно дяки. Від 1863 Є. ш. в Галичині та на Буковині реорганізовано у світські початк. нар. школи. Кількість Є. ш. у Центр. та Сх. Україні значно збільшилася після скасува­н­ня кріпацтва і введе­н­ня 1864 «Положе­н­ня про початкові народні училища», за яким ці школи ставали одним із типів початк. нар. шкіл (ін. типи: міністерські, земські, залізничні тощо, міські і сільські, ті, що утримувалися казною, товариствами або приват. особами). Були за­провадж. також жін. Є. ш., під­порядков. Святійшому Синоду. 1884 і 1896 Є. ш. отримали нові правила («Правила про церковно­приходські школи») і назву церк.-парафіяльних; поділялися на однокласні (2-річні) та двокласні (4-річні, а від поч. 20 ст. — 3-річні). Завдяки держ. дотаціям (на поч. 20 ст. фінансува­н­ня церк.-парафіяльних шкіл удвічі пере­вищувало фінансува­н­ня всіх ін. шкіл разом взятих — 10,3 млн руб. проти 5 млн) їх мережа швидко роз­вивалася і вже 1900 вони становили 80 % від кількості усіх початк. шкіл під­рос. України, а всього у Рос. імперії на поч. 20 ст. функціонувало понад 40 тис. церк.- парафіяльних шкіл. Навч. провадили як клірики, так і світські вчителі, які закін. церк.-вчител. школи чи духовні семінарії. Особливо багато таких шкіл було на Прав­обереж­жі, де вони мали стати на заваді поширен­ню польс. і катол. впливів серед укр. населе­н­ня. Проте у 1-е десятиріч­чя 20 ст. від­сталість церк.-парафіяльної освіти на фоні тодіш. сусп. роз­витку стала особливо явною, тож кількість церк. початк. шкіл по­ступово почала зменшуватися у всіх регіонах тер. сучас. України. Зі встановле­н­ням рад. влади в Україні згідно з по­становою РНК від 24 грудня 1917 «Про пере­дачу справи вихова­н­ня і освіти із духовного ві­домства у ві­да­н­ня народного комісаріату із освіти» усі церк.-парафіяльні школи реорганізовано у світські загальноосвітні.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю