Єпитимія

ЄПИТИ́МІЯ (від грец. ἐпιτιμία — покара­н­ня, заборона) — форма релігійного покара­н­ня (особливого послуху) за поруше­н­ня церковних приписів, канонів чи догматів. Ін. назва — покута. При­значає священик-духівник або добровільно при­ймають на себе самі віруючі. Полягає у посиленому виконан­ні деяких церк. обрядів (посту, молитов, поклонів тощо), здійснен­ні паломництва у святі місця тощо. Має характер церк.-вихов. засобу («лікува­н­ня духовне»), шляху духов. самовдосконале­н­ня. По закінчен­ні Є. священик читає особл. молитву на звільне­н­ня від заборони (покара­н­ня). У ран­ньому християнстві Є. мала публ. характер і чітко сформульов. покара­н­ня (аж до від­луче­н­ня від причастя і Церкви). Нині Є. має приват. характер і радикал. засоби практично не використовують (у католицизмі, напр., за винятком особл. випадків, Є. полягає у прочитан­ні певної кількості молитов).

О. Н. Саган

Завантажити статтю