Єрмаков Василь Петрович

ЄРМАКО́В Василь Петрович (27. 02(11. 03). 1845, с. Терюха, нині Гомел. обл., Білорусь — 16. 03. 1922, Київ) — математик. Доктор чистої математики (1877), професор (1877). Член-кореспондент С.-Петербур. АН (1884), заслужений професор (1899). Срібна медаль Олександра ІІІ. Закiн. Університет св. Володимира в Києві (1868), залиш. для підготовки до професор. звання. Слухав лекції в Німеччині та Франції. Від 1874 — доцент, від 1877 — екстраординар., від 1888 — ординар. проф. Університету св. Володимира. Водночас від 1899 викладав у Київ. політех. інституті (завідувач кафедри вищої математики до 1919) та на Вищих жiн. курсах. Розробляв питання матем. аналiзу, варiац. числення, теорії диференцiал. рiвнянь і теор. механiки. Запропонував заг. метод iнтегрування деяких класiв рiвнянь із частинними похiдними. Iм’ям Є. названо одну з ознак збiжностi нескiнчен. числових рядiв із додатними членами. Розглянув розклад коренів квадрат. рівняння у неперервні дроби, представив матем. задачу про тричленні невизначені рівняння. Розвиваючи ідеї Веєрштрасса про аналіт. представлення функції, дійшов висновку, що функція, яка має дві особливі точки, завжди може бути розкладена в ряд, що сходиться для всіх значень змінної, за винятком деяких точок. Висунув ідею застосування методів теорії аналіт. функцій та теорії диференціал. рівнянь до розв’язання задач небес. механіки. Засн. і ред. «Журнала элементарной математики» (1884–86). Один iз засн. Київ. фiз.-мат. товариства (1889).

Завантажити статтю