Єрмоленко Анатолій Миколайович

Визначення і загальна характеристика

ЄРМО́ЛЕНКО Анатолій Микола­йович (05. 12. 1952, Київ) — філософ, пере­кладач, педагог. Доктор філософських наук (1996), професор (2008), член-кореспондент НАНУ (2018). Заслужений діяч науки і техніки України (2017). Премія імені Д. Чижевського НАНУ (2015). Орден «За заслуги» 3-го ступеня (2004). Закінчив Київський університет (1978). Від­тоді працює в Ін­ституті філософії НАНУ (Київ): від 2002 — завідувач від­ділу соціальної філософії, від 2018 — директор; за сумісництвом від 1993 — у Національному університеті «Києво-Могилянська академія»: від 2000 — професор кафедри філософії та релігіє­знавства; 1993–98 — професор кафедри філософії Київського університету. За­прошений дослідник Ін­ституту філософії Вільного університету Берліна (2004, 2009), Ін­ституту філософських досліджень Ган­новера (2007); за­прошений професор Європейського гуманітарного університету (Вільнюс, 2007, 2008); член Центру Ганса Йонаса (Вільний університет Берліна), Між­народного комітету Інтернаціонального філософського центру К.-О. Апеля (м. Козенца, Італія). За редакцією Є. ви­дано збірники «Цін­ності громадянського су­спільства і моральний вибір: український досвід» (2005) та «Громадянське су­спільство в Україні за доби глобалізації» (2007; обидва — Київ). Досліджує про­блематику соціальної та практичної філософії, сучасної німецької філософії та етики. На основі концепту комунікативної раціоналізації жит­тєвого світу здійснив дослідже­н­ня українського етосу, шляхи модернізації, цін­нісно-нормативної пере­орієнтації українського су­спільства. На засадах дискурсивної етики об­стоює пріоритет універсальних етичних норм над партикулярними цін­ностями локальних жит­тєвих форм. Керівник проєкту серії ви­даних пере­кладів українською мовою праць сучасних німецьких філософів «Vernunft und Gesellschaft» — К.-О. Апеля, Д. Бьолера, Ю. Габермаса, В. Гьосле, Г. Йонаса, Г. Ленка, К.-М. Маєр-Абіха. У пере­кладі Є. окремими книгами ви­йшли «Дискурсивна етика: політика і право» К.-О. Апеля (1999), «Принцип від­повід­альности. У пошуках етики для технологічної цивілізації» Г. Йонаса (2001, спів­авт.), «Практична філософія в сучасному світі» В. Гьосле (2003), «Пов­ста­н­ня на захист природи. Від довкі­л­ля до спільносвіту» К.-М. Маєр-Абіх (2004; усі — Київ). У 2022 вступив у дис­кусію з Ю. Габермасом щодо баче­н­ня російської повномас­штабної агресії проти України та реакції Західного світу на неї. Автор низки статей в ЕСУ.

Пр.: Превращен­ные формы социальной рациональности (критика буржуазных философских концепций). К., 1987; «Неоконсе­рвативная революция»: Лозунги и реальность. К., 1990; Этика ответствен­ности и социальное бытие человека: Современ. нем. практ. философия. К., 1994; Комунікативна практична філософія: Під­руч. К., 1999; Етика і політика. К., 2001 (спів­авт.); Етос і мораль у сучасному світі. К., 2004 (спів­авт.); Philosofia transcendalpragmatica — Transcendalpragmatische Philosophie — Script in onore Karl-Otto Apel per il suo 85º compleanno. Cosensa, 2007 (спів­автор); Постсоветская публичность: Беларусь, Украина: Сб. науч. тр. Вильнюс, 2008 (спів­авт.); Соціальна етика та екологія. Гідність людини — шанува­н­ня природи. К., 2010; Цін­нісно-нормативне об­ґрунтува­н­ня соціальних теорій. К., 2013 (спів­авт.); Соціальна від­повід­альність як основна цін­ність ін­ституціалізації сучасного су­спільства. К., 2016 (спів­авт.); Соціально-філософські про­блеми модернізації українського су­спільства з пер­спективи європейських цін­ностей. К., 2021 (спів­авт.); Дискурс. Комунікація. Моральність. К., 2021; Widerstand statt Verhandlung // Frankfurter Allgemeine. 2022, 20 May; Diskursverantwortung in Krisen- und Kriegszeiten. Bad Kissingen, 2023 (спів­авт.).

В. С. Лісовий, С. Л. Йосипенко

Завантажити статтю